Гарні вірші про осінь: Золоте листя й мрійлива елегія

Коваленко Олена

Осінь вітром шепче,

Листя золоте кружляє,

Сонце, як мрія, світить,

Мов закохане серце,

В теплій осени, де ми –

Серед спокою і краси.

Шевченко Василь

Золоте листя падає в тиші,

Ніби повітряний мрійливий дим,

На землі укладає жовті рештки,

Прощання літа, прощання з ним.

Скоро залишимо радість осені,

В серці запалимо теплі спогади.

Гречко Тетяна

Осінній вечір малює карти,

Співає без мов силою слів.

Жовті обличчя дерев — ніби гарти,

Знову цілує нас мрії часів.

Золоте листя, й тривожні спогади,

У серці вирують давні елегії.

Петровська Анастасія

Листя кленів — мов жарини,

В повітрі танець, облака крутять.

Осінь веде у свою мандрівку,

На горизонті мрії живуть.

Золоте тіло вітру прикаже,

В серці палахкотить, час-тримай же.

Лисенко Дмитро

Ось і прийшла осінь знову,

Листя гріє холодне сонце,

В тінях сплески вовчими кровами,

Мрії збирають на спині тонце.

Золоте листя, кому ж належить,

У тишу кличе, як вічна надія.

Михайлова Оксана

У небі грають золоті флейти,

Листя шумить, мов ясна елегія.

В мріях танцює осінь на миті,

Відлуння серця, як радість, стягує.

Золото на землі — ціле свято,

Живе у пам’яті, правди не згаяти.

Костенко Іван

Виглядає осінь з-за гір,

Тінь відходить, мов пісня стара.

Золоте листя, трепетно вір,

Скоро покриє все, мов юна засада.

Мрійливі дні, як казка в лісі,

Відлуння серця, просить на віддалі.

Бондаренко Тарас

В осінньому лісі слова злітають,

Листя грає, звучить, як відображення.

Душа в спокої, думки дозволяють,

Золото вечора — в мрійній відображенні.

Під ногами хрустить, мов радість,

У тиші елегія — хвилює всередині.

Кравченко Наталія

В осінній тихій лісі зависає

Сонце, мов мрія, у золоті.

Листя, мов спогади, лунає,

Заворожує шепотом в тишині.

Золота елегія, мова вітру,

Відчуття щастя — немає підміни.

Юрченко Андрій

Листя, мов зірки, на землі спочили,

Сонце блищить у калейдоскопі днів.

Осінь своїм запахом нас мимоволі втішила,

В мріях кружляють ми, знову у снах живих.

Золота елегія, серце трепету трав,

У часі застає — минуле в світлі днів.