Сумні вірші про брата: Біль утрати та світлі спогади
Шевченко Тарас
О брате мій, ти десь у небесах,
Твоє ім’я ллється в їхній чистоті.
Забутий сміх заблудився в думках,
Сука зима, а я вітчизни малій.
Мої спогади, як зірки в ніч,
Вони згорають, як сніг в травні.
Але без тебе, брате, в мене ніч,
Як важка хмара над пустими днями.
Франко Іван
Брат мій, ти був, мов світла нота,
Зараз лише тінь твоєї душі.
На вістрі спогадів броджу, мов у мрії,
Де брязкали сміх і дитячі гріхи.
Усмішки не стало, залишився біль,
Як слід від туги у зраненій землі.
Пам’ять твоя плететься, мов шелест листя,
Навік у серці – зелене, ясне.
Кобилянська Ольга
Ти відійшов, немов зима у мрії,
Моє життя забрало з собою.
Тені, шепіт, жагучі спогади,
В тобі знаходила я радість і спокою.
Біль утрати мов цех мого шляху,
Але завжди тримаю в серці твоє ім’я.
Ти – світло моє, благаю, не гасни,
Навіки в пам’яті, як радісна мрія.
Симоненко Василь
Брате, навіщо покинув це місце?
Твої кроки слід залишили в пилу.
Сумна моя пісня для тебе звучить,
Не стерплю цього порожнього крику.
У спогадах твоїх теплі кольори,
Але реальність часто морозить мені.
Твій дух живе за межами неспокою,
Ти, як зірка, у серці моїм.
Маланюк Євген
Чому ж, брате, зібрали тебе незримо?
У вісті світу, найдорожчий з усіх.
Твої сліди лишились в тіні нашого дому,
Із сліз мого серця пишу цей вірш.
Ти був моєю силою, надією, сном,
Тепер же порожнеча кружляє навколо.
Без тебе тіні забирають вогонь,
І світло співчуття гасне так холодно.
Костенко Ліна
Брате мій, серце моє затерпло,
Коли тебе не стало, сонце згасло.
Твій сміх – мов відголоски дитинства,
Сумію я, що минуло, як листя осіння.
Можливо, забрала тебе та зима,
Але пам’ятаю спогади і мрії.
Ти живеш у кожному дні моїм,
Твоя любов, хай навіть у звуках ноти.
Тичина Павло
Я споглядаю на наші старі фото,
Де ти смієшся з нами, брате мій.
А тепер лиш крик, і у серці холод,
У темряві пам’ять – наче мій ніж.
Мої сльози падають, як дощ у травні,
Твій голос лунає в безмежному світі.
Брато, з тобою я в серці бачу,
Ти – мій маяк у темряві нічній.
Борисюк Ігор
Брат, ти сміявся, коли була буря,
Твоє тепло – це моя свята країна.
Та горе на серце приніс важкий тягар,
Не можу повірити, що вже буде інакше.
Залишились лиш миті, коли ти був тут,
А час забрав у небезпеки безмежжя.
Піде у вічність цей смуток, а потім
В спогаді житиме братня велика служба.
Остапенко Віра
Брате, твій відблиск у спогадах моїх,
Коли ясна пора кликала до літа.
Ти винесеш навіки вітри на південь,
А я залишусь з хворобою у грудях.
Твоя відсутність – це мовлення з нота,
Коли ніч червоніє від зародження.
Спогади – це радість, сум і печаль,
Але з тобою, брате, я вільна, як пісня.
Волинський Станіслав
Як стискало серце, коли ти пішов,
Немов би зірка кинула свою світлість.
Брати, воскреси в моїх спогадах,
Ти живеш у цьому тихому далі.
Твій голос, брате, ллється, як пісня весни,
Хотіла б знову дотягнутись до тебе.
А втрати не стерти – це факт, а не дим,
Твоя пам’ять – у вітрах, у днях без кінця.
