Вірші про Київ: Золоті куполи й історичний дух міста
Тарасенко Олександр
В небі синьому, мов серце,
Золоті куполи ясні,
Київ, місто моє, безмерне,
В історії дихають сніги.
Тут кроки прадідів чутні,
Стоять святині, мов мечі,
І в звуках дзвонів на вітрі
Лунає пам’ять віків.
Гончаренко Катерина
На Андріївському узвозі,
Сонце грає в золоті,
Київ — дух предків, як в рожі,
Відродження святого в сні.
Куполи блищать, як зірки,
Вони стережуть нашу долю,
Ці скарби давньої пори
На фресках стін, в словах, в волі.
Коваленко Іван
О, Київ, серце рідної землі,
Серед вулиць старовинних,
Тримаєш історію в своїй красі,
В шапках золотих, в димках весняних.
З прогинів літ, де плачуть вітри,
Чую, як стукає серце,
І кожен камінь, й кожний стовп
Знає, чим серце гордиться.
Шевченко Марія
Коли зайде вже вечір тихий,
І золото в дахах засяє,
Київ обіймає мрії,
Над містом стара легенда витає.
Куполи, немов світочі,
Каблі, високі й світлі,
Вони співають натхненно
Про тисячі засніжених вулиць.
Дорошенко Павло
Там, де Дніпро пливе бездонно,
Золоті куполи радісно сяють,
Київ, місто кохана,
Де історія в серцях не вмирає.
Кожен камінь тут має душу,
Кожна вулиця — старовинний шлях,
І в тривозі дня, в тиші туги
Лиш історія оберіг Світла.
Грищенко Світлана
Моя душа в обіймах Києва,
В цю ніч, що з зірок сплітається,
Золоті куполи пробуджують
Сни, де пам’ять оживається.
Тут гомін віків звучить,
Долинає з скарбів незнаних,
І в образах святих, в ритмах снів
Секрети минулого трепетно співають.
Соловей Андрій
Золото куполів співає,
Вітри долають хмари,
Київ, ти в серці розквітай,
В історії твоїй незгасні чари.
Від Боярки до Подолу
Стікає тривога ночей,
А в ранку сонце, мов золото,
Вкриє тебе теплом своїм, мов тінь.
Кучеренко Альона
Місто снів, що колись пізнав,
Київ, у золоті куполів,
Твій дух, що в часі не зникав,
Нас об’єднує в дужих кривих.
Оспіване серце кохання,
Наш дім під небом, в радості,
Володієш ти безмежним знанням
Про силу, міць і велич цієї землі.
Яценко Володимир
Київ, місто п’янкого світла,
Золоті куполи в небі рвуться,
Ти — радість в мандрівках століття,
Твій дух навіки в нас живеться.
Ці стежки, що ведуть до вічності,
Складають вишиті долі,
Єдність в серцях, як в цій пісні,
Чуємо дзвони — історія молить.
Лисенко Оксана
Час минає, а ти стоїш,
Київ, місто мрій і краси,
Золоті куполи твій спокій
Зберігають в цій метушні.
Стара печера, нові сторінки,
В кожному кутку — дотик долі,
Всі, хто тут, — для тебе, милі,
В твоїй красі вічній, святій.