Вірші про Київ: Золоті куполи й історичний дух міста

Тарасенко Олександр

В небі синьому, мов серце,

Золоті куполи ясні,

Київ, місто моє, безмерне,

В історії дихають сніги.

Тут кроки прадідів чутні,

Стоять святині, мов мечі,

І в звуках дзвонів на вітрі

Лунає пам’ять віків.

Гончаренко Катерина

На Андріївському узвозі,

Сонце грає в золоті,

Київ — дух предків, як в рожі,

Відродження святого в сні.

Куполи блищать, як зірки,

Вони стережуть нашу долю,

Ці скарби давньої пори

На фресках стін, в словах, в волі.

Коваленко Іван

О, Київ, серце рідної землі,

Серед вулиць старовинних,

Тримаєш історію в своїй красі,

В шапках золотих, в димках весняних.

З прогинів літ, де плачуть вітри,

Чую, як стукає серце,

І кожен камінь, й кожний стовп

Знає, чим серце гордиться.

Шевченко Марія

Коли зайде вже вечір тихий,

І золото в дахах засяє,

Київ обіймає мрії,

Над містом стара легенда витає.

Куполи, немов світочі,

Каблі, високі й світлі,

Вони співають натхненно

Про тисячі засніжених вулиць.

Дорошенко Павло

Там, де Дніпро пливе бездонно,

Золоті куполи радісно сяють,

Київ, місто кохана,

Де історія в серцях не вмирає.

Кожен камінь тут має душу,

Кожна вулиця — старовинний шлях,

І в тривозі дня, в тиші туги

Лиш історія оберіг Світла.

Грищенко Світлана

Моя душа в обіймах Києва,

В цю ніч, що з зірок сплітається,

Золоті куполи пробуджують

Сни, де пам’ять оживається.

Тут гомін віків звучить,

Долинає з скарбів незнаних,

І в образах святих, в ритмах снів

Секрети минулого трепетно співають.

Соловей Андрій

Золото куполів співає,

Вітри долають хмари,

Київ, ти в серці розквітай,

В історії твоїй незгасні чари.

Від Боярки до Подолу

Стікає тривога ночей,

А в ранку сонце, мов золото,

Вкриє тебе теплом своїм, мов тінь.

Кучеренко Альона

Місто снів, що колись пізнав,

Київ, у золоті куполів,

Твій дух, що в часі не зникав,

Нас об’єднує в дужих кривих.

Оспіване серце кохання,

Наш дім під небом, в радості,

Володієш ти безмежним знанням

Про силу, міць і велич цієї землі.

Яценко Володимир

Київ, місто п’янкого світла,

Золоті куполи в небі рвуться,

Ти — радість в мандрівках століття,

Твій дух навіки в нас живеться.

Ці стежки, що ведуть до вічності,

Складають вишиті долі,

Єдність в серцях, як в цій пісні,

Чуємо дзвони — історія молить.

Лисенко Оксана

Час минає, а ти стоїш,

Київ, місто мрій і краси,

Золоті куполи твій спокій

Зберігають в цій метушні.

Стара печера, нові сторінки,

В кожному кутку — дотик долі,

Всі, хто тут, — для тебе, милі,

В твоїй красі вічній, святій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *