Вірші в пам’ять про сина: Невимовний біль і вічна любов

Іваненко Олександр

В горі шепоче вітер тінями,

У кожному кроці — слід твій, син.

Як шрами в серці, почуття, несамовито,

Невимовний біль — безмежний, без краю, і без слів.

Я пам’ятаю твою усмішку ясну,

Твої мрії, твої невтішні жадання,

Згадай, мій любий, як рубежі минаємо,

Втішай мене, та хоч одним сном весняним.

Вітер несе мені тихий твій спів,

В кожній зірці зоряної ночі.

Вічна любов ллється в небесний океан,

Ти в моєму серці, мій сине, позавчасно.

Коваленко Наталя

У темряві спогадів стежина,

Ти в кожному кроці, мій рятунку світ.

Як сонце, що з-за хмар виглядає,

Ти живеш у серце, яке плаче і сміється.

Не знаю, як жити без тебе, сину,

Тілом твоїм, лиш вітрів подих —

Ти там, де завжди світанок несе,

В кожному дотикові вічній любові.

Зникли твій сміх, твої біганини,

В серці ночі, жаль б’є мов пульс.

Але я знаю: ти в душі у моїй,

Вірно відчуваю — ти завжди зі мною.

Соловей Марко

Коли мирно стелиться радість,

Так важко заснути в сльозах.

Я пам’ятаю твої молоді мечти,

С теплом мого серця, синку, в обіймах.

Кожен день — наче битва за спогади,

В твоїх очах була моя сила.

О, як мовчки кличу тебе я,

У безодні сліз — там, де ти тепер.

Вічна любов переписує гривень,

Не зітру, не забу, бо ти дорогий.

Син — це пам’ять у спокої й в небезпеці,

В моїй душі ти — вічний крик весни.

Левчук Тетяна

Невимовний біль спалює серце,

Ніжність твоя в кожній сльозі тече.

Чому листя віє вітром в осінь,

Чому природа пам’ятає нас?

Забула тіні, забула дні,

Вразила зрада: невимовний жаль.

Розквітнуть квіти на могилі твоїй,

Але я знаю: любов не вмре.

В небі зірки, у ній ти живеш,

Сонце згоріло б, як згасне твоє.

Ти — моя радість, ти — моє горе,

Вічна любов в цих віршах — пісня без слів.

Дмитренко Андрій

Життя — це круте озеро спогадів,

Ти — весняний радісний, юний день.

Де твої мрії плинуть у буденність?

Твій сміх, мій син, світить в огні.

Знищити біль — неможливо, повір,

Але любов твоя в серці міцно живе.

Ти — зірка на небесному ринку,

Витримай сльози, стій — я завжди з тобою.

В спогадах наш дім простягнутий двері,

Кожен крок — це пам’ять, кожна мить — благословення.

З любов’ю тисну листок осінній,

У клаптику часу лишаю твоє ім’я.

Сидоренко Олеся

В твоїх очах виблискує небо,

Син, я тебе не забуду ніколи.

Твій кожен усміх, кожен подих —

То вічність мрій, кохання і болю.

Ти серце моє укоротив,

Але любов лишила в повітрі збіг.

Крокуй, мій соколе, в нові світи,

Я тут, згадаю, на всі віки.

Невимовний біль у тиші зростає,

Але у пам’яті моїй — ти живий.

З кожним спомином квітка розкривається,

Любов, як вітри, свободу принесе.

Бондаренко Ігор

Коли день стає темним, як ніч,

Твій образ радісний увисить над землею.

Син, моя зірка, навік залишайся,

У пам’яті, як теплота весняного зору.

Вітри несуть твій сміх, я чую,

Твій відбиток — в серці гучний дзвін.

Невимовний біль обіймає дух,

Але велична любов живе у мені.

Милосердя, мій сину, у зоряному мрію,

Ти — мій захист від усіх випробувань.

Дреді жорстокий, я свій лад плекатиму,

Будь вічно живим, моє сонце, мій син.

Шевчук Катерина

У вечірній зірки споглядачі,

Думки про тебе — вогонь, що палає.

Невимовний біль, затишком терзаючи,

Я досі приймаю цю німу науку.

Вічна любов тримає руки,

Твої мрії, мов квіти, в небі розцвітуть.

Юні побажання, що стали переживанням,

Не змеркнуть у групах, а навколо живуть.

Кожен порив вітру — нагадування,

Кожен промінь — твій голос тихий.

Син, світло життя, в свободі обійду,

Любов до тебе — вічна, як небо.

Литвин Олексій

Тебе не взяти, не зрозуміти,

Як велику порожнечу не закрити.

Твій сміх у вітрах, у піснях гучних,

Сине, мій сину, ти — мій дух в мирі.

Вітер поєднує часи і країни,

Ти з нами завжди, у всіх моїх думках.

Невимовний біль в глибині серця,

Але любов — це наша несмертна зв’язок.

Твоя усмішка як зірка в небі,

Що освітлює сум, коли все в забутті.

Тож пам’ятай, як квіти зацвітуть,

Наша любов в віках не згасне ніколи.

Корнієнко Світлана

Знову і знову в ріці забуття,

Твої сліди, син, оживлять мої мрії.

Ти світло, що крадеться в сутінки,

Але в серці — вічний біль і любов невимовно.

Твій сміх лунає в моїх спогадах,

Теплом заповнюється порожня ніч.

Кожна сльоза — це знак пам’яті,

А пустота в грудях, мов важкий годинник.

У всьому світі я тебе відчуваю,

Невимовний біль ділиться з тишею.

Син, ти завжди будеш поряд зі мною,

Вічна любов — це ти, це переплетіння.