Як війна впливає на залежності: полтавський психотерапевт пояснює роль алкоголю та наркотиків у стресових умовах
Психотерапевт психологічної допомоги «План Б» Сергій Седих зазначає, що війна в Україні суттєво вплинула на зростання кількості людей із залежностями. На його думку, алкоголь і наркотики діють як «швидкі адаптогени» вони допомагають людині тимчасово пристосуватися до стресових обставин, зменшити тривожність і напругу. Про це повідомляє «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.
«Полтавська думка» пише, що фахівець пояснює – алкоголь завдає шкоди людині навіть більшої, ніж інші наркотики, адже впливає комплексно: на фізичний стан, психіку, соціальні зв’язки та моральні якості. Вищим за рівнем руйнівної дії, за його словами, може бути лише вживання солей, які особливо небезпечні для молоді, бо швидко руйнують психіку.
Психотерапевт наголошує, що дістати наркотики в Україні не складно, проте більшість людей, які виховані в межах законності та моральних норм, навіть не розглядають цей варіант через страх і внутрішній бар’єр. Натомість алкоголь легальний і доступний, тому саме він стає найпоширенішим засобом для зняття стресу.
За словами Сергія Седиха, залежність формується не у всіх, хто вживає алкоголь чи інші психоактивні речовини. Зі ста осіб її розвивають приблизно двадцять, тоді як інші залишаються на рівні епізодичного вживання. Основна причина полягає у спадковій схильності — алкоголізм часто передається генетично. В окремих випадках його розвиток пов’язаний із незначними органічними порушеннями мозку, які впливають на роботу центрів задоволення.
Фахівець також звертає увагу на особливості роботи організму. У кожної людини природним шляхом виробляється ендогенний етанол – речовина, подібна до тієї, що міститься в алкоголі. У людей зі схильністю до залежності цей процес порушений: етанолу виробляється вдвічі менше, тому рівень задоволення та настрою у них нижчий. Через це такі люди часто яскраво запам’ятовують свій перший досвід вживання, адже саме тоді вони вперше відчувають сильне полегшення та емоційний підйом.
Для кращого розуміння фахівець пояснює, що у звичайної людини емоційний стан умовно можна позначити як «одиницю», а у схильної до залежності як «мінус 0,5». Після вживання алкоголю перша піднімається до рівня «три», а друга – до «3,5», що створює відчуття надзвичайного задоволення і формує потяг до повторення досвіду.
Сергій Седих зазначає, що під час вживання алкоголю в організмі утворюється ацетальдегід, який спричиняє злипання еритроцитів. Це призводить до того, що клітини крові не можуть доставити кисень до найдрібніших судин мозку. Внаслідок цього кисневе голодування відчувають верхні шари мозку, які відповідають за раціональне мислення, совість, почуття безпеки та інстинкт самозбереження. Людина стає розкутішою, агресивнішою, менше контролює власні дії та водночас відчуває приплив впевненості чи навіть творчого натхнення.
За словами психотерапевта, невеликі дози алкоголю можуть тимчасово стимулювати активність, але з підвищенням кількості спожитого напій починає пригнічувати роботу мозку. Поступово «відключаються» мовленнєві та рухові центри, тому з’являється нечітка мова, порушення координації, що робить людину небезпечною за кермом.
На запитання про те, чи існують спільні риси характеру у залежних людей, Седих відповідає, що жодної універсальної «риси залежного» немає. Проте з часом поведінка таких людей стає схожою: вони втрачають відповідальність, емоційну стабільність, стають більш жорсткими у спілкуванні. Це пов’язано з тим, що через порушення кровопостачання мозок працює на нижчих рівнях, а свідомість регресує до підліткової.
Психотерапевт наголошує, що найважчий крок до одужання — визнати наявність проблеми. Хвороба підступна тим, що її симптомом є заперечення: людина переконана, що все під контролем, і звинувачує у своєму стані обставини, а не хворобу. За його словами, більшість пацієнтів потребують госпіталізації на кілька місяців, щоб пройти детоксикацію, стабілізувати організм і поступово відновити сприйняття тверезого життя. Поки в людини є можливість вживати, вона не зможе втриматися від цього навіть у лікарні, тому безпечне середовище — обов’язкова умова лікування.
Фахівець підкреслює, що алкоголізм — це хвороба, яка руйнує цінності людини та змінює її моральні орієнтири. Сам залежний рідко усвідомлює масштаб проблеми, тоді як найбільше страждають його близькі. Вони часто впадають у стан співзалежності, коли повністю зосереджують життя на догляді за хворим. Сергій Седих радить таким родичам навчитися «жорсткій любові» не приховувати наслідків поведінки алкоголіка, не рятувати його від власних помилок. Наприклад, якщо людина повернулася додому в нетверезому стані, не варто її «рятувати», а дати можливість побачити, до чого призводить вживання. Саме це може стати поштовхом до усвідомлення проблеми.
Він пояснює, що на Заході жінки частіше залишають чоловіків, які не бажають лікуватися, і це стимулює їх замислитися. В Україні ж залежні люди часто відчувають, що близькі не підуть, тому не бачать потреби змінюватися.
Психотерапевт розповідає, що одним зі способів допомогти залежному є інтервенція спільне втручання близьких людей під керівництвом фахівця. Для цього збирають коло осіб, яким залежний не байдужий, і навчають їх правильно спілкуватися, не піддаватися на маніпуляції й не вступати в конфлікт.
Після курсу лікування, наголошує Седих, важливо продовжувати психологічну роботу. Якщо залежний почне вважати себе «невинним» у хворобі, але не змінить мислення, то повернеться до вживання. Тому обов’язковою частиною реабілітації є участь у зустрічах спільнот анонімних алкоголіків чи наркоманів, де люди підтримують одне одного, а також регулярна психотерапія, яка допомагає поступово відновити внутрішню рівновагу та здатність жити без залежності.
