якого немає в живих: Світла пам’ять і невимовна туга
Коваленко Олена
У водах пам’яті танцюють тіні,
Вкриваючи душі тих, кого нема.
Слова, як листя, на вітрі — тонуть,
А серце, немов нектар, таїть сама.
Спокій їх обіймів у снах осідає,
Туга невимовна — ще ближче, ніж вчора,
Світла пам’ять гріє, як радісна радість,
Не вмерли, поки в нас збереглася пора.
Лисенко Марія
Безслідно пішов вітчик юності,
Те, чого бракує, відчай не рве.
Туга обіймає, як гордість незборима,
У кожному кроці — їхня тінь вдві.
Світла пам’ять сяє, як радісний радіс,
Не зникає з думок, як зворушлива вказка,
Тут, у нашому серці, живі всі разом,
Ні рік, ні відстань, ні смерть не з’їда.
Дорошенко Петро
Згинуло все, лишень світло в пам’яті,
Несеться мовчати невимовна журба.
Сумують слова, що не траплялися,
Серце, наче птах, у крилі — мелодія.
В мить темряви втіхою знову
Слід залишили ніжні дотики днів.
Лише розцвітає туга в кожному спогаді,
Як світло в згорілих гніздах — у снах не згасив.
Гнатенко Ірина
Згасли зірки, але світло не тліє,
В пам’яті квіти — ніжність і радість.
Туга, немов ріка, тихо тече,
З собою веде всі мрії та надії.
Не вмерлий той, хто залишив сліди,
Нехай у серці зберігається вічність.
У вечірнім шепоті вітру чутно,
Коли згадуємо, вони ще живі.
Яценко Сергій
Словами малюю я в небі штрихи,
Образи тих, хто у спогадах гріє.
Туга й пам’ять — нескінченний шлях,
До світла, що в серці безсмертно доміє.
Вслухаюсь у тишу, що не знає краю,
Кожний дотик десь кминує все далі.
Світло пам’яті — це розцвіт весни,
Безсмертним бути — це дарунок в печалі.
Шевченко Оксана
Немає тих, хто обіймав твої сни,
Але пам’ять палає, немов текуче золото.
Туга схилила багато чудес,
Нам залишена тільки свята колиска.
Світло тренде м’якими променями,
Розусміює спогад серед безвиході,
Золотий дощ з небес — несподіваність,
Лише шлях до забутого залишить сліди.
Богданенко Віктор
Тихий осінній вечір оживає,
Зими сльози капають на землю в сні,
На серці ніжно світлом розцвітає
Туга, що з ним у вічності вірній.
Невимовно, як сновидіння чарівне,
Забуті обличчя усміхаються десь,
Зберігає їх серце — світло для вічності,
Пам’ять жевріє, та не тліє без них.
Крамаренко Лариса
Зоряний дотик поволі згасає,
Коли тіні ночі поетично втрачаються.
Туга, мов обійми подарунка,
Тримає у серці всі yang не вмираються.
Світла пам’ять з вітром гоже гуляє,
Неслучайно в сльозах — то радість і туга,
Завжди вчиться знову першого слова,
Живе в нас обіймами — світло без краю.
Тимошенко Андрій
Тепло душі в серці незримо лине,
Стежками минулого ходить мовчки.
Туга блукає, за думками вгадує,
Як тіні у вечері сідають до зірки.
Світла пам’ять, як епілог кохання,
В мечтах відгукується в тиші ночі.
Вони залишились у строфах печалі,
Тут, поруч з нами — навіки, як в душі.
