Ліна Костенко – Вірші про час: Філософське осмислення миттєвостей життя
Коваленко Олена
Час, як ріка, імлисте плесо,
Він в серці тихо пульсує.
Миттєвості, мов птахи в небесах,
Залишають слід у душі сумуючи.
Кожен мить – безцінна перлина,
Відлуння мрій, умащене світлом.
Збереги у нотах серця
Ці хвилинні радості,
Що з’являються й відлітають,
Як дощові краплі з неба.
Сидоренко Андрій
На межі буднів і свята
Час жар крутить, мов вітер.
В одну мить – вся інфініті,
Зникла мрія у політ.
Без берегів наші роздуми,
Миттєвості, мов зорі в ніч.
Зникають, сяють і чекають,
Коли повернуся у свій світ.
Левицька Марина
У світлі ліхтаря знайшла,
Як важлива кожна мить,
Зігріта спогадом без нудьги,
Час ріка, що спочиває.
Тополі шепочуть мені,
Із них слова, як зірки.
Що минуло — не зникло,
Просто жевріє в серці тріскуче.
Ковальчук Анатолій
Філософія миттєвості,
Як іскра, що в серці палає.
Час — осередок мрій,
Де пам’ять грає свою п’єсу.
Досі в пам’яті живуть
Спогади, що звісно минають,
Миті, що, з’являючись,
Знову з небом зливають.
Романенко Катерина
В кожній хвилині — космос,
В кожному погляді — життя.
Час не зупиняється,
Але ритм несе нагору.
Шум оточеного міста
Виглядає, як з пучини,
Слова, прокладені в рядки,
Створюють новий шнурок.
Пшенична Олесь
Миті в небі – швидкоплинні,
Золоті, як ранкова роса.
Час крутить їх, як дима,
Відлік нашої краси.
Хвилини забуті,
Виструнчені у пам’яті.
Знайти багатство у простоті,
Спостерігати, як мить розцвітає.
Григоренко Віра
Час, як пригода, незвичайний,
Ловить серце у сітку.
Миті танцюють на вітрі,
Залишають сліди у повітрі.
Зупинись і знову слухай,
Як піклується серце.
У ритмі життя — величезний дар,
Кожна мить вчить бути живим.
Цимбалюк Дана
Час невпинний, як пір’їнець,
Летючий від світанку до згоди.
Миттєвості в повітрі в’ються,
Колись днів, мрій в цілість.
Слухаючи пісню моменту,
Внутрішніми шляхами веде:
Там минулі миті міркують,
Про пейзаж безкрайня.
Якименко Сергій
Де час, з’являється новий,
Спогадів декорації ширяють.
Миті, кольорів заряд,
Творять живенький горизонт.
Біле вранці чи темряви вечір,
Кожен мить — це штрихи,
Нотатки життя, сміх і печаль,
У серці нашому живуть далі.
Янчука Лариса
Через лінії ardenti,
Час натискає на спогад.
Миті, як сліпучі мрії,
Тепло осяюють долоні.
Над пляжами, де вітер грає,
Ми йдемо, відчуваючи дотик хвиль.
Там не лише хвилини,
А й кольорові знахідки по життю.
