Ліна Костенко – Вірші про кохання: Ніжні та проникливі почуття

Коваленко Олена

Усмішка твоя, як промінь ранковий,

Вона в серце моє, немов кава,

Лише дотик твій – тепла прикрість,

Усе інше – це просто мить безкрайня.

У погляді твоїм мне знайомі простори,

В обіймах твоїх розцвітає весна,

Я чую мелодію звуків нежданих,

Любов — це сутність, навіть без слів вона.

Шевченко Андрій

Ти, як вітрець, що шепоче в трави,

Погляд твій — мозаїка з ніжності:

Від дотику твого тануть печалі,

В любові потопаємо в безмежність.

У серці моєму ховається пісня,

Там, де сплітаються дві душі.

З тобою навічно, а не на мить,

Кохання наше — як зоряні вогні.

Лисенко Марія

Ніч на черемшинах, в тиші блукаємо,

Твої руки — буки, що можуть тримати.

Кожен дотик — вірш, що навіки живе,

В любові нашій — вогонь, що не згасне.

Погляди наші, як світло комет,

Складають у вечір мрії утомлені.

Гадати не треба, ми знаємо все,

У ніжності кохання лише зрілі стежини.

Сіренко Олесь

Твої губи — вітрила мого кохання,

Покривачі неба, що зірок не лякають.

У кожній хвилині, у кожному щемі,

Знаю, в любові лише ми відчутні.

Проникливий погляд, і серце відвовк,

Нам не потрібно слів — впускаємо миті.

Сплітаємось в разом, у відчуття безсмертя,

Ти – моя вічність, з тобою — одне небо.

Гончаренко Ірина

Яка ж це розкіш, любити без меж,

У часі, що плине, і в музиці збагачення.

Ти — то мрія, що у снах опадає,

У серце моє повен голос запечатає.

Теплі вечори, як сльози від щастя,

Лише ти знаєш, що значить кохання.

Витонченість слів просякла в повітрі,

В душі моїй — це наше безсмертя.

Верещук Анна

Все, що кохання про себе мовить,

В нашій мовчазній глибині розцвітає.

Ти — моє розуміння, моє натхнення,

У наших душах сліди раю залишає.

Листопад — то час, коли падають ліхтарі,

А в очах твоїх — весни відголосся.

Наша любов — немов сповідь у лісі,

Складаючи світ на дотик руки.

Дорошенко Василь

В повітрі пахне любов’ю невимовною,

Кожен дотик — це спроба небу дотягтися.

Ти — не просто мрія, ти — моя вселенна,

Кожна мить з тобою вічністю прикрашена.

Зберігаю цей момент у серці,

Ніч дивна, і зірки, немов вуточки,

Обійми твої — це наш світ неосяжний,

У цих ніжних променях живе вічність.

Завадська Оксана

Твоє ім’я — у серці, як свічка,

Воно освітлює темряву звичність.

Кожен вірш — про нас, про наші барви,

У вирі кохання знаходимо сутності.

Вітер носить аромати нашої драми,

Всі емоції сплітаються в ритм.

Я блукаю в тихих, легких першинах,

А ти — моя радість, моя віхоть на світанні.

Яровий Сергій

Ти, немов та зоря у безодні глибокій,

Сказав мені раз — я твоїм світлом,

У ніжні хвилини уплітаю у вірш,

Кохання — наш скарб, дарунком любові.

В серці загублені мрії, як світанкові шалі,

Наші долі — це нитки, сплетені в одне.

Любов ця така немов сцена з театру,

Де ми граємо роль, що ніколи не згасне.