Ліна Костенко – Вірші про життя: Філософські та зворушливі роздуми
Петренко Іван
У часі, що летить, не згаснеш,
Душа твоя літа претендує,
Серед бурі, серед гір,
Твій голос в спогадах лунає, як струмок.
Відлуння думок в порожнечі,
Спостерігати, як падають зірки,
Творити жити, вірити у мир,
У житті — найбільший сенс.
Савченко Оксана
Кожен день — це новий вірш,
Світанок, що мовчить і чекає,
В серці зберігається тиша,
Слово буде, але поки — загадка.
Тікають коти від темряви,
Лише світло в далеких вікнах,
Нас поєднує невидима нитка,
Своє життя ми маємо знати.
Гринько Тарас
Ми вчимося з кожним подихом,
Кохання — мереживо душі,
Сумним променем серце стукає,
В мрії нічого не біжить повз.
Світ навколо нас дихає,
Триптих життя у кольорах,
І навіть спотикання — це шлях,
Кожен крок веде до мети.
Лисенко Марія
В тому полі, де мрії ростуть,
Час сплине, як річкова течія,
Сьогодні — це мить, а завтра — нове,
Кожен день, мов вірш, без кінця.
Серце відчуває біг світу,
Любов — це шлях, який веде.
Слід залишає всередині,
Пам’ять — роман, що нам поведе.
Боярчук Андрій
Роздуми у пастелі звуків,
Кожна стежка — це вибір,
Де мрія перетворює страждання
На алхімію щастя.
Шепочеться вітру голос,
Час — це таємний альбом,
Занотою в серці роздуми,
Душа танцює в ритмі днів.
Дяченко Наталя
Париж у снах — це мить,
Спроба зрозуміти невідоме,
Рука об руку з часом,
Даємо собі раду з тишею.
У кожному промінні — відповіді,
Забуті сни нас звуть знову,
Сенс життя — це радість і біль,
Тень смутку — це частина світла.
Коваленко Сергій
В кожен день замість крила —
Турботи, мрії, простота,
Погляд вверх — і там, під зорями,
Сховані наші долі атрибути.
Теплий вітер полишає
Стажування буття на згадку,
Філософія веде далі,
Кожна крапля — це дотик до факту.
Вербицький Юрій
Будь благородний, говори правду,
Твої слова — це журнал вічності,
Маєш право дивитися в небо,
Там небеса судять наші кроки.
У тиші часу роздумує життя,
Шум вулиць — це пульс людськості,
Схилимось перед самими собою,
І зрозуміємо, що є любов.
Задорожний Василь
Кадри життя, що спалахують,
Мелодія, що ніколи не згасне,
Кожен вірш — це поліфонія,
Слово запалює нам новий шлях.
Не бійся мрій — будь сміливим,
Життя — це безмежне мистецтво,
Відкрий у собі тихий сміх,
В цьому світі, де мріють знову.
Олійник Олена
Зберігай у серці спокій,
Тепло розкриває душу,
Філософія проходить мимо,
У зворушливих нотах ностальгії.
Кожен день — це нова галерея,
Кожна мить — це штрих до картини,
Вірші про життя плетуть судьбу,
В нашій пам’яті — роздуми про вічність.
