самотність і надія на зцілення
Коваленко Оксана
В самотності вивчу тишу,
Слова співають в серці,
Вітри несуть дощі, зліші
З рани, що перебирає долі.
Але надія променем пнеться,
Наче весна у самому серці,
Я знаю, що фарби з’являться,
Коли надія підійме завісу.
Грищенко Максим
Коли темрява, як махра,
Тисне в груди, перетворюючи в камінь,
Я згадую, як радо гріє
Сонце, що колись в душі палахкотіло.
Залишусь я з тими мріями,
Незважаючи на самотність,
Кожен промінь — то лист пелюстками,
Шепоче надію про зцілення в зиму.
Лесюк Катерина
Тиша, мов безмежна стая,
Забрала всі слова з уст,
Але в ритми серця грає
Надія — моя безсмертна муза.
Самотність — як вечірня гірка,
Та я не падаю в безодню,
Мій дух візьме взайми зірки,
Зцілення прийде, як радість у світі.
Романович Сергій
Зблискують очі в темряві,
Словами оплітаю обрану стіну,
Далеко чути пісні гравців,
Але самотність їхнє відлуння не гасне.
Серед тіней манять ручище,
Я доторкнуся до неба знову,
Кожен день — нове хвилювання,
Де надія шепоче про любов до себе.
Сидоренко Антон
Кажуть, що в цій тиші
Самотність — це мудрість віку,
А я, згорблений в думках,
Бачу цю безодню як свою нішу.
Але з кожним ранком встаю,
Цілу свідомість повітрям,
Там, де надія — вогник живий,
Вона запалює знову мій день.
Шевченко Олена
В траві шепчуть гіркі спогади,
Де світають спини й дороги,
Але є світло в серці кожного,
Що закликає до зцілення ковзке.
Самотність, це не кінець,
Це просто відновлення душі,
Я спостерігаю, як виростають квіти,
У надії, що радість враз настане.
Дзюба Тарас
Шорохи старих вікон,
Заколисують серце в туманні,
І самотність — просто шрам,
Що навчає про радість буквально.
Я все ще мрію свято,
Про світло, яке з’явиться в грозі,
Де надія зцілить рани,
І розквітнуть вільні роки.
Кравченко Ніна
Ось темрява мені знайома,
Вона завжди на боці,
Але грунт під ногами пульсує,
Надія б’ється, як дитя в утробі.
Я не самотня, це простір,
Де скоро прийдуть вітри,
Я лвчу, як піднятись над ранами,
Щоб знову відчути життя ягоди.
Харченко Владислав
Пірнаю в глибину самотності,
Там, де стихає буденність,
Вибудовую мости з надії,
Знаючи, що знову все оживе.
Словами зрештою зможу,
Голосити про воскресіння серця,
І з’явиться в вітлах радості,
Зцілення, де зникне дощ.
Петренко Віра
Вербам шепочу безсмертні мрії,
Ні, я не одна в цьому світі,
Закликаю до себе палке тепло,
Надія давніх обіймів.
Самотність — це лише мить,
В серці лунає новий звук,
Вона веде до зцілень пісні,
Де любов знову розгорнеться у крузі.
