Тарас Шевченко – Вірші про москалів: Сатиричний погляд на імперську сваволю

Сидоренко Іван

На безкрайніх жнивах України,

Скакали москалі в нових шапках,

Вони думали, що тут у нас мир,

А ми сміялися з їх фраз, мов у бляхах.

Ваги несуть свою імперську тягар,

Але ще в небі рідні зірки,

Тарас наш святий — гулкий поветря,

Він розкаже всім: "Не стане без помсти!"

Гречко Олександр

Москалі, москалі, браті моя,

Знали б ви, як смішно в вашій війні,

Сукно обривають на землю святу,

Під спудом ворог гнітить у пір’ї.

Тарас встає, написав він, твердим,

Про те, як боролися за рідну землю,

І сміх, і сльози — все у нас,

За волю навіки вперше ми з вами!

Дорошенко Катерина

Глянь, який сміх від червонців!

Москалям не вдасться взяти нас в руки.

Кричать, кричать, та не там, де міць,

Тарас у серці, ми з ним на виттюку.

Хай більше не буде віршів тих,

Що змушують нас, мов птахів, упоратись,

А будьте ви, москалі, тільки в міфах,

А ми — залишимось, як завжди, в полі дбати.

Лисенко Марія

На батьківщині, на ниві, під вітром,

З глузду сходять москалі у гетьманщині.

В їх словах — багато обману й слів,

А в нашій правді — Тарасів щит.

Здатні сміятись, зуміємо крін,

Бо в нас за плечима — наш народ, трекотіння.

Москалі, гадюки, у холоді з серцем,

Хай в Україні будь вічно благодать!

Чередніченко Сергій

Імперія крокує, се віщання,

У ярмах спробуйmoй, знову зупинись.

Тарас, дух вільності, червона впертість,

Сміється і світить тихенько, в яснісінь.

Москаль і меч — то не є натяжка,

Тут Україна сміється в обличчя.

Не вдасться заплутать, поки сміємося,

Вірші Тараса — ми з ним, наче відчинись.

Заболотний Антон

На площах нам страшно та весело,

Москалі з Луб’янки — здоровні дзвони.

Тарас, як мерщій, корчить вірші з пекла,

Кричить нам: "Хлопці, жити просто — стійко!"

У боротьбі гучний, мов крик лелеки,

На чому злякаєш, підьом наших прощ,

Там, де імперію схитнули погляди,

Там, де свобода росла з спини річ.

Павленко Олена

Москалі тепер не знають, що робити,

Під грипсуємось, та всіх не припинити.

Тарас, на словах — він баста, радуйся,

На їх глуздівство кидаємось рудою.

Відстій наш дух, у віршах шепоче,

Залишаймо гніт, не тримаймо глибок.

Хай нас не залякає їх порочність,

Ми разом з Тарасом — воля на порох.

Яковенко Дмитро

Ось так москалі повзають у нас,

Стрункі святі на карликах трамваїв.

Тарас біжить, з віком, з повітрям час,

Звучить риторика, що душу лупає.

Усмішки — в іржі їх шапок, облич,

Не знають ефекту, не вміють прощати.

Нема у диктаторів краси, тож не гніть,

Смійтесь там, де Тарас з глибин вивчає!

Осипенко Анастасія

Під небом кричать москалі в усю міць,

Гнітять городи, забирають лютню.

А до нас вже прийшло спілкування:

Тарас, у полях — не влізьте в жорстокість.

Вас не злякають гусарські піжони,

Бо серце з рідним народу грузом,

І тут, під небом, несуть вони щедро,

Сміються — далеко за полями Русь!