Вірші Ліни Костенко про війну: Глибокий біль і незламність духу
Костенко Ліна
Коли на світанку знову гримить,
В повітрі тяжкий, немов жах, бій.
Серце спізнюється, зупинившись в мить,
Графітова тиша. Настає рій.
Слово мовлене, такий глибокий біль,
В усіх нас одна душа, спільна зграя.
Тримайся, Україно, навіть у міль,
Дух наш незламний, це сила, не грає.
Бондаренко Оля
Руїни в серцях, але не в повітрі,
Над руїнами грозить просто прокляття.
Та світло у лоні, там, де вище,
Вистояли, бо віримо: не здамося, – знаття!
Кров на землі, та порив до птахів,
Розправимо крила, як білі лелеки.
Світ немає тісніше за білий світанок,
Душі в надії, хоч тяжко під вітром.
Гончар Лев
Схилився мовчки дуб, і вітер стихає,
Догледжує серце останні кроки.
Глибокий біль, що дух наш не зламає,
Переосмислені почуття – ця їдка лукавка.
Все, що нам дано, вкрите раною,
Праця, підтримка, втрата – це все реальність.
І ми, як хвиля, в коло змикаємось,
Знаємо: в любові знайдеться справжня валентність.
Мартинюк Анна
Коли на світанку реве ця рана,
І біль проникає у кістки глибше,
Там, де щирість з’єднує всі драми,
Ми обираємо життя… кожен день – за чимось важливим.
Кров омиває шлях до майбутнього,
Незламність духу – в нас, як у нашій землі.
Я виживу, стану на варті, в цю мить,
Свобода – це шлях, де серце рветься до мети.
Соломія Олексій
Самі себе плекаємо в темряві,
Коли настає ніч, наш страх знесилює.
Але стільки надії в цій вазі,
Ми не підведемо, не забуваємо…
Кров ллється, як дощ з холодного неба,
А в серці глибокий біль наполегливий.
Тримайся, Україно, в безодню з головою,
В тому, що залишилось, відчувається живим.
Андрухович Богдан
Вітер несе відголосся війни,
В руках стискаю біль сучасності.
Але поки серце б’ється в тишині,
Незламність духу – моя надійність.
Сила у наших піснях до безкраю,
І кожна нота лікує тривогу.
Розвинені крила, поки є палаю,
Дух наш живий, навіть у вогні жорстокому.
Дерманський Роман
Залишилися тільки спогади важкі,
Там, де бій вимагає спокою…
Не звертай на глибокі рани, і
Ми разом, незалежно від шляху.
Вітер приносить таємниці ночі,
Але серце палає, незважаючи на біди.
Це наш шлях, ми є одне ціле,
Душа, що разом майбутнє збудує.
Савка Ірина
Крок за кроком, крізь терні й страх,
Виразили болі і тривоги.
Але в цій війні за наш правих шлях,
Ми стійко стоїмо, в нашій надії.
Візьми мою долю, з ран споріднену,
Розділимо разом всі перемоги.
Віримо в мир, попри все те,
Там, де любов переможе, там знову будемо.
Тихомирова Ольга
Як шатра у бурі, мрії в небі,
Старі рани палахкотіли з новим.
Віримо в силу нашої нації,
Серце палає, незламно, знов і знов.
Кожен бій за свободу – це крок до весни,
Коли знову зацвіте цей край.
Бути справжнім, не втратити сили,
Віра в перемогу – це наш незмінний шлях.
Купріянов Ілля
Біль в серці, та в очах – незламність,
Слово мови, з якою не згинемо.
На цій землі, під небом безкрайнім,
Ми вшановуємо пам’ять, зболену й жадану.
Не підкоримося, поки дух в нас,
В одній душі, знайдемо розраду.
Виходимо в бій, за віру й за честь,
Ясним ранком вшануємо свободу, яку знайшли.
