Вірші про літо українських поетів: Сонячні мотиви й соковиті барви
Кравченко Ольга
Літнє сонце, світло золоте,
Заграви теплі, все на свято,
В полі квітка, що вразила серце,
Барвами щастя, немов у мріях.
Вітер шепоче — танець починає,
Скворці в небі, небесна симфонія,
Соки з плодів — солодкі надії,
Літо дарує дивні обійми.
Петренко Сергій
На полях розквітає день,
Миколаївська літня пісня,
Блакитне небо, спокій й тінь,
Квітів захват у кожній частині.
Теплий дощ на землю впав,
Сонце знову розчиняє,
Життя всміхається до нас —
Літо у силі, не вмирає.
Гончаренко Марія
Кохання в серці — це жар літній,
Пахощі квітів, струмків плескання,
Під небом ясним, у спогаді вільнім,
Літо співає, обитель бажання.
Від радості сойки в повітрі гомін,
Соковиті смаколики радістю п’янкі,
Літо моє, ти — мій вірний друг,
Твоя енергія в собі несу.
Даниленко Іван
Золотисті поля, світло в ланах,
Сонце ллє радість на кожен рісок,
Ріка плескає музику з небес,
Літо торкає – це справжній обмірк.
Вечір м’який на горіховій стежці,
За край горизонту у темряві зникне,
Лише зірки покриють цю просвітлену фреску,
Соковиті барви лишаються в диханні.
Левченко Наталя
Зелені трави, мов килим родинний,
Літо обіймає кожну мить,
Співають пташки, серце вільне,
В жарких променях стоїть любов на сит.
Сад у квітах, запахи весняні,
Сонце підсвічує, небесні вітри,
Як ластівки малюють у сині,
Літо, ти — мечта, за тобою летимо.
Савченко Тарас
Літо, відра у фруктових садах,
Соковиті груші й персики в тендітних руках,
У кожному плоді — потоки живих шляхів,
Ласкаві дні вашу красу не втратять.
Пахне чебрецем, чекаєш вечора,
З небес зірки на землю спускаються,
Літо — це спогад про щасливі дні,
Сонячні мотиви в пробудженні.
Остромова Людмила
Вітри віють, барвами Київ обтягнут,
Сонце гріє серце, надії солодкі,
На злоті квітів, де краплі вилиті,
Літо з характером, щасливе і дике.
Деревця в саду, червоні вишні,
Сонячний сміх квачає в римах,
Усі надихаються ціїй пишноті,
Літо — це доля у владі весни.
Білоус Андрій
Жовті поля, насіння співає,
Літо в сяйві — число щасливе,
Ріки і луги, все втрачає,
Свіжі фарби за сонцем живі.
З ранку до ночі в обіймах природи,
Соковиті плоди ростуть, не тліють,
У світі ллється над нами погода,
Літо поруч — ми в ньому, втіха.
Костенко Ганна
У зелені, де мрії спочивають,
Сонце літає в небі синім,
Соковите слово — серце зичить,
Літо приносить свято із тієї глибини.
На пелюстках квітів, у краплинах роси,
Взяті в обійми грози й літнього тиші,
Сонячні мотиви радістю наповнять,
Літо в серцях — у вогні, в оксамиті.