Вірші про мову Ліни Костенко: Висока поезія та любов до слова

Кравченко Олександр

У словах її, як у небі, зорі,

Висока поезія стелиться слідом.

Ліна, мов птах, у думках моїх морі,

Там, де любов до слова – не гріх, а закон.

Із пензлем в руці малює знання,

Мова — це спалах, що в серці горить.

Ти знаєш, любове, коли загорівся,

Слово живе, і у ньому — мій біт.

Ткаченко Марія

Ліна Костенко, мов вітра подув,

У реченнях б’ється наш дух,

Висока поезія – у мові, що тут,

Має силу, що в небесах чутно до міху.

Кожне слово — пісня, як з річки вода,

Складається в думку, пливе вдалечінь.

Вони радіють, наші серця,

Коли відчують у словах цей дивачний чин.

Балалайко Ігор

Віршами сповнена глибина,

Лінина мова — це шлях до душі.

Висока поезія, де кривава весна,

Любов до слова — ключ до вічної мови.

Переплетіння слів — це його магія,

Натягнуті струни, що грають воні.

З кожним рядком — нові можливості,

У мові її — неоднозначність, що в тоні.

Григоренко Світлана

Поезія стукає в серце знову,

Ліна будує мости крізь слова.

Висока рима, як пісня з діброви,

Нас запроваджує в нову знамення.

В лапках, немов у серці, щастя вогонь,

Слово, що ллється, не знає межі.

Кожна буква — це гімн для весни,

Любов до слова, свіжий політ у мрії.

Чередниченко Василь

Мова Ліни — це пісня про час,

Висока поезія — теплом багата.

Слова її ллються, як легкий джерельний глас,

Несучи любов, що ніколи не втрата.

В кожнім вірші — тутючна весна,

Там краса і печаль у сплетінні кожного ряду.

На бібліотечній полиці, мов коштовна ікона,

Вона відкриває наш світ, вчить нас до щастя.

Листопад Вероніка

Як вино у келиху, що сподівається,

Слова Ліни — це божественний запах.

Висока поезія в вітрах гуляє,

Любов до слова — це наше покликання.

Читаючи рядки, серце вібрує в такті,

Кожен звук — тутенка у живій палітрі.

Я навчився жити з цими образами,

Кожен вірш — це порив до безмежності.

Соловейко Євген

Ліна, як сонце, фарбує небосхил,

Слова її у серці – це ніжність дні.

Висока поезія малює звуки в світ,

Любов до слова — це наш святий заповіт.

Фрази її брати, мов крила метеликів,

Летять у небі, минаючи страхи.

Виразність дивиться з ُдаль в світ потопленій,

Любов до слів — в проекті наших шляхів.

Гончаренко Настя

На березі мрії, в словах виноград,

Лінина поезія нас заколисує.

Високий звук устигає знову,

Насіння любові в серці розцвітає.

Кожна рима — це мантра, що з віком зростає,

Мова Ліни — це храм нашої душі.

Її слів сила, як, може, гірська,

Любов до слова — вони живуть, як вогні.

Дорошенко Андрій

Ліна Костенко, твоя велич у словах,

Висока поезія — ясність дня.

Звучать в вирі, емоції, ніжність в палах,

Любов до слова — це та воля, що присвячена.

У творах твоїх я знайшовся,

Слова — наша зброя, наша міць.

Я зрозумів, що діяти можливо

На фоні тихих, відвертих, людських лиц.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *