Вірші про тих

Шевченко Тарас

Лежить на дні морськім

Тихий спогад, ніжний,

Словами невимовними

Вбирає час, безмежний.

Вітер коси розвіє,

Прихилить до душі,

А вдаль смуток понесе,

Як зірка у хвилі.

Франко Іван

Тихо лине над селом

Пісня, що не в’яне,

Вкриває все співом

Ніч скутою дранем.

Тишу мрій дозріліх

Принишклий вітре в рук,

В серці щастя вогнем

Тихо стукає дзвінок.

Стус Василь

У глибині душі моїх

Тихо шепоче пам’ять,

Словами вплетені тех,

Старі рани не загоїться.

Незримий огонь любові

Разом із сумом стука,

У тиші, що не вмирає,

Душа плаче, без звуку.

Гончар Олесь

Тихо спочивають зірки

На безкрайніх просторах,

Усміхнені, ніжні,

Вечір спить під зорями.

Кайдани дня порвали,

Виткались мрії з млину,

Тиха ніч своїм обіймам

Оточує пестливу.

Осьмачка Олександр

На берегах життя

Тиха хвиля спокою,

Слова тихі, наче вітер,

Летять у нікуди.

Сум і радість в присвисті,

Ніжний дотик у словах,

Така велика таємниця

Схована у тихій лінії.

Кононенко Марія

Тихо й радісно живе

Спогад, зітканий із мрій,

Він, як ранкова роса,

Блищить у тіні беріз.

Через шум, крізь вітру

Тиха пісня про любов,

Усмішками, що сяють,

Перекреслюють страждань.