Дмитро Білоус – Вірші про мову: Відродження та повага до українського слова

Ковальчук Галина

Слово рідне, мов пісня стара,

В серці щирім ти живеш,

На крилах віри, в полеті я,

Тобі, мово, я руку даю.

Ти, немов весняний радісний дощ,

Ґрунт для думок, для насіння,

З тобою все знову, наче перший повість,

Відродження — наша місія.

Лисенко Павло

В тобі, мово, велич і слава,

Не забути тебе я ніколи.

Збудімо історію разом,

Чекають нас словесні простори.

Там, де гомін гір in-ші затемнені,

Вирує мова, як хвиля на море.

Кожне слово — наш оберіг,

На заплаві мрій, де співають з вітром.

Ткаченко Оксана

Краянами сплетені ми,

Слово наше — як крила для сподівань.

Відродження — шлях, де іскри,

Розцвітають на вітрі знову, як веснянки.

В повазі ми тримаємо його,

В українському слові — єдність і злагода.

Нехай мова вся розквітне,

Вчить нас історія й відвага.

Сидоренко Ігор

Звучить у нас, неначе дзвони,

Слово рідне — в серці вогонь.

Відродження ми поклали в основі,

Мови, що частка всіх нас, в ній дарунок, вірний зсередини.

Хай шепочуть лани та гори,

Мова — це сила, наше покликання —

У повазі ми, немов у хмільному обряді,

На сході свідомості відходитимемо разом.

Гончаренко Наталя

В обіймах розквітлої мови,

Я радощами щасливий дихаю.

Слово моє — мов зорі на небесах,

Для кожного — це вправність, що розростається.

Відродження стукає у серця,

Ми знаємо: мова — це пісня.

Відважно крокуємо, піднявши настрій,

У повазі серце покладаємо на вашу скрижалі.

Дорошенко Сергій

Ти — та, що нас з’єднує,

Як коріння на рідній землі.

В тебе сила, всеосяжна мова,

Відроджений на крилах віри.

У шепоті я бачу вічність,

Слова просочуються в наше єство.

Тримаймося, мово, за руку впевнено,

Хай повага твоя живе серед нас.

Бондаренко Марія

Летючі звуки, наче птахи,

Кожне слово — це щира мрія.

Відроджуємо всі разом теплі часи,

Де мова лине, як весняний зіль.

О, українське слово — радість літ,

Твоя краса, мов мелодія серця.

Старе, нове — в тобі вічне життя,

На стежках пам’яті — повага в часи.

Якимчук Володимир

Слово — вогонь, що гасне не в серці,

Спалахну я з ним навіки.

Відродження не змертвіє ніколи,

Бо є в нас спільний гомін у думках.

О, мово рідна, ти — наша радість,

У часи темряви світлом стаєш.

Поважаємо, шануємо, любимо,

Ти — наш скарб, народжений в душах.

Кравченко Олена

На животворних джерелах слів,

Твої мелодії типові,

Відродження плине — аж до зірок,

Мова надії, вірності, любові.

Спільно крокуємо, святий дар,

У повазі тримаємо її,

Нехай звучить мова, як флейта,

В кожному домі, серці та очах.

Шевченко Андрій

З простору мрій ллється повітря,

Слово — це не просто звук.

Відроджуємо разом, зветься на спітканні,

З роду в рід, живе у нашій музі.

Пам’ять, честь, мовлення квітами,

Відзначаємо в кожному диханні.

Творімо разом, шануємо надалі,

Слово — це серце, де зберігатимемо жадання.