Християнські вірші про сенс життя: Роздуми про вічність і поклик душі

Коваленко Олександр

На краю світу, де сіяє сонце,

Душа шукає свій сенс, свій шлях,

У спокої вічності, в тиші бездонній,

Вона чує поклик, який не зникне, ніколи.

Річка життя тече, минає мости,

Вітер шепоче про минулі дні,

Нехай надія освітить шляхи,

Знаю, що істина в серці живе.

Шевченко Марійка

У безкраїх просторах ночі,

Зірки плетуть небесний віз.

Думки про вічність, як би не важко,

Збираю поклик душі в тиші.

Кожен подих нас наближає,

До сенсу, що у серці зростає.

Небо вказує шлях, веде,

У вірі знайдемо те, що втрачає.

Тарасенко Віталій

Сенс життя у хресті і в розп’ятті,

У тиші, що зіштовхує нас з метою.

Вимірюю кожну мить прощання,

Там, де душа пульсує на краю мрії.

Не бійся запитань у глибині,

Відповіді чекають на березі сліз.

Життя — це одвічная подорож,

Сповнена віри, любові та гріхів.

Петрівна Ганна

Коли звуки світу гаснуть,

Лиш серце звучить в ритмі молитви,

Відчуваю, як душа знову зростає,

Поклик вічності береться за руку.

Сенс життя — у кожній ластівці,

В кожному згадуванні забутого.

У вірі знайдемо, що в нас живе,

Справжня любов і надія — у всьому.

Василенко Сергій

В небесах течія вічності,

Душа летить до дому свого,

Завжди шукатиме ту єдність,

Де зникнуть всі біди, всі сльози.

Сенс життя — в пробудженні знову,

Вірити в те, що чекає попереду,

Слухати поклик серця свого,

І жити, любити, мріяти завжди.

Левченко Ірина

На краю світу, де єдність є,

Душа загублена в теплій молитві,

Поклик вічності, що веде,

До сенсу життя, що у серці живе.

Сузір’я зірок вказують шлях,

Ми йдемо, щоб знайти те, що вкрите,

Віра і любов — життя зріст,

У вечності зберемо усі миті.