кого немає: Світла пам’ять і невимовна туга
Коваль Марія
В пам’яті у нас вони залишились,
Яскраві миті, де не гасне світло.
Туга глибока, як ріка без кінця —
Але у серцях їх живе теплоту.
Вітер шепоче про їхні мрії,
Хоч серед нас їх вже нема,
Суворі думки, мов осінні листя,
Летять у небо, бо там їхня слава.
Лук’яненко Олег
У тихій кімнаті спогадів,
Де фотокартки жовтіють,
Туга комьєм, мов важкий тягар,
Без них душа співає, та не радіє.
Світла пам’ять, наче факел у темряві,
Вона веде крізь бурі й злидні.
Хоча вони пішли, з серця не вивітряться —
Як тіні, в русі зберуться їхні сліди.
Бондаренко Ірина
Спогади, мов пір’їни, в леті,
Залишилися тут, в моїй душі.
Туга обіймає, не відпустить,
Ці миті тут, у сяйві дні.
Серце без них — наче поле пусте,
Розсіяний дим у повітрі чутливім.
Світла пам’ять, моя найкраща подруга,
Допомагає в неволі біль викрити.
Ткаченко Павло
Ми входимо в світ, де їх вже немає,
Так важко прийняти цю істину —
Спогади, наче гори, стоять,
Нас наше минуле не покидає.
У хвилини тиші і самотності мета —
Відшукати їх ніжний голос,
У серці тихо, але невимовно:
Туга за ними – це наша безодня.
Сидоренко Алла
Немає тих, хто в серці живе,
Та пам’ять їх пломеніє,
Як зорі, що мерехтять в ночі,
У темряві, де душа літує.
Світла пам’ять в кожному слові,
В кожному дні і в кожній війні,
Туга… та не зникне, доки,
Любов, що не вмирає, живе в мені.
Шевченко Василь
В снах їх обличчя, як тіні,
Блукають вуками моєї надії.
Туга загорнена в листя,
В мить спогадів наче радість милує.
Світла пам’ять — це огонь у неволі,
Який не зникне, не згорить ніколи.
З ними ми знову, може, вийдемо в світ,
Бо їх любляче серце — серце сильніше.
Федоровська Наталя
У сузір’ях буде їх світло,
Хоча їх фізично немає,
Туга катастрофічно б’є по душі,
Але їх сліди в пам’яті не зникають.
Кожен ранок несе їх спогади,
Осінній вітер кричить у простір,
Світла пам’ять пробиває цю тьму,
Віднайди їх там, де небо без краю.
Грищенко Архип
Скорбота мов важка хмара,
Виливає дощем сльози.
Спогадів, як зірок у небі —
Вгадати їх, ніде не буде у сльозах.
Вони живуть в словах, розумієш?
Ніхто не візьме цю стрілу,
Світла пам’ять, невимовне відлуння,
Туга за втратою — є частина Землі.
Карпенко Олексій
У снах тих, кого немає,
Я бачу миті, які горять,
Туга, як рідна матір,
Обіймає ніким обрані серця.
Світла пам’ять квітне в грудях,
Вона ніколи не покине,
Тому що приносять душі вечерю —
Неми́й заклик до тих, хто живе.
Костенко Леся
Земля плаче за тими, кого немає,
Серце наспівує старі пісні.
Туга – це тінь, наші сні втрачаються,
Але пам’ять з нами, як дві половини.
Світло забуття не знищить знання,
І все, чого не повернути назад,
Ми збережемо в душі, в короткій руці,
Водночас впадемо в цю нетрі безмежності.
