Короткі вірші про Україну: Лаконічні
Шевченко Тарас
Вітрила на Тисмениці,
Сонце у небі гасне.
Калина в серці палає,
Моя країна — вічна казка.
Франко Іван
Серед полів, де пшениця,
Чути пісню журавлів.
Кожен камінь — це історія,
Україна — вічний дім.
Вишня Остап
Гірко сміх на руїнах,
Серце вимагає правд:
Ми знову воскреснемо
У силі, в любові — завжди.
Гонтаренко Оксана
У лузі квіти стеляться,
Ріки пісні співають.
Зелені простори України
В мріях завжди панують.
Тичина Павло
Солов’ї у полі співають,
Батьківщина — в серці нашім.
Мрії в сонях розквітають,
У вітрилах — рідний край.
Костенко Ліна
Золота осінь палає,
Листя падає тихо.
Україна у душі дзвенить,
Спогадів тепло лине.
Сосюра Володимир
На світанку вітри гуляють,
Сонце сходить в синю гладь.
Батьківщина — в кожнім слові,
В ній моя душа, мій шлях.
Яновський Юрій
Ми в бою, ми в любові,
Кров’ю вимальовуєм зір.
На вільній землі — ми сильні,
Нації в серці — не згасні.
Ніцой Віра
Небесна синиця в зірках,
В мрії птаха свобода.
Хочете порозуміти —
Знайте, нами рідна дорога.
Багряний Іван
Луг весняної радістю п’янить,
Тінь минулого зітре.
А в полі, під небом блакитним,
Україна лишається лише в серці жить.