Леся Українка – Вірші про природу: Краса й духовність у пейзажних мотивах

Ковальчук Олена

На схилах гір, де небо синє,

І серце б’ється в ритмі життя,

Там пливе легкий туман хмільний,

Натхнення в природі — її свяття.

В глибині лісів, де співи дзвонять,

Де квіти тягнуться до світу вранці,

Там пташки в небесах радісно плетуть,

Душа моя, наповнена цим танцем.

Салай Олександр

Вечірнє сонце, що пестить межі,

Розкриває світ, де спочиває мрія,

На річці тихо грає вітерець,

Від ледь чутного до гомону в долі.

Зелені простори, багряні лози,

Ось цвітуть дерева, ніби спогади,

Від них віє милими розвагами,

Духовність криється в природних дивах.

Бойко Тетяна

Світанок ясний, золотистий сейм,

Проміння грає на воді, як вишня,

Там в небесах — безмежності додаток,

Природа співає, болить, як жінка.

Серед поля, де пшениця хвилює,

Звук колосків під вітром — божественний,

Душа відноситься до вічності,

У пейзажах кожен рівень — щастя ехідна.

Левченко Іван

На зорянім небі, де світло палає,

Летять мрії, немов соколи в вись,

Природа ж віддає нам таємниці,

В її обіймах забувається біль.

Гранитові гори, цвіті весняні,

У золоті падолисти, клени,

Духовність в кожнім пориві в повітрі,

У пейзажах живе, як в рідному сні.

Іваненко Марина

В пустелі квітів, де сили весни,

Як мистецтво, що на полотні,

Там стрічаються води, пісні,

Природа — жива, її серце в глибині.

В ясному повітрі, у шепоті лісів,

В той мить настає душевна печаль,

Обійми небесні заплутують нас,

Духовність у кожнім на дотик — все шлях.

Грицай Юрій

На вершині світу, під небом високим,

Зорі палають, як серця наші,

Природа мовчить, та говорить про віру,

Коли споглядаєш на простори, — страшно.

Вітри віють, вони вітають нас,

Кожен листок співає про нашу дільність,

Краса природи — збудження атаки,

Духовність пейзажу — це сила тепла.

Поліщук Оксана

На березі річки, де мрії сходяться,

Там зливається небо з водою в кристалі,

В обіймах природи, що часом слухняні,

Співає орган — звуки мого тепла, не з жалю.

Квіти розцвітають у весняну долю,

Яскраві, як думки, що виходять на шлях,

Душа моя стукає, пливе у любові,

У пейзажах, де сяють небес, зв’язок в знак.

Костюк Сергій

Коли вечір стукає у вікно,

Природа прокидається в пориві,

Там пастельна палітра, де світло плине,

Духовність живе у цім чуттевім.

Зняти з собою вагу метушні,

Заглянути в серце, де природа — спів,

Кожний букет в образі гаманця,

Розкриває свій код вічного витри.

Ясенський Дмитро

У полях, де вітер співає,

Розкривається листя серед прибреж,

Натхнення пливає, мов ріка в плесо,

Приваблюючи невимовний жевжик.

Гармонія звуків, краси навколо,

Спостерігає світ, де душі літньої,

У природі панує гармонії сила,

Краса й духовність — серце мого натхнення.

Омельченко Соня

На перевалі, де гори цілують хмари,

Там мрії живуть у серцях закоханих,

Природа говорить — її голос ніжний,

Духовність у пейзажах, увібравши нас.

Серед зелені, на світлі лісу,

Де шепчуть струни, де дзвінка краса,

Там спалахи серця на злеті вгору,

Краса природи — найдорожче в кожній із нас.