Ліна Костенко – Вірші про мову: Поетичне возвеличення слова

Шевченко Тарас

Слово, як пісня, летить у простір,

Воно в кожнім серці — сполох несхибний.

Воно запалює душі, як зірка,

Воно — наша сила, не згасне, не згинеться.

Солов’ї в гаях, мова у вітрах,

У словах наших, ми вічно живемо.

На барикадах, у сльозах, сміхах,

Світло слова — наше найвищє добро.

Могильов Андрій

Прислухаюся до слова в тихому лісі,

Лише воно може зміни у душах творити.

Мова — то дар, що до нас пришвидшено живе,

Її мелодія в ритмі серця гуде.

Вона летить між поколіннями,

Не згасне, як зорі на небі межи.

Кожна буква — це шлях до волі,

Мова — це розум, це сила, це дійсність.

Козак Левко

Твоя мова — як вітер, що мчить,

Забирає смуток, лиш радощі приносить.

Вона, як річка, біжить в безкрай,

Заповнює серце, немає мовчання.

Кажи на всі сторони, не бійся,

Слово — це крила, на яких ми зростаємо.

Кожен рядок — це наша правда,

На цій землі вільній, до слова прагнемо.

Довженко Олександр

Слово — це мрія, що підіймає,

Тихенько в снах звучить, не зникає.

Поетичність мови — це сила,

Вона в серці живе, так, як і ми.

Коли ти кажеш: "Я люблю",

Ти відкриваєш небеса з усіма зірками.

Мова — це шлях до всього доброго,

Вона єднає, як свята небесна.

Костенко Ліна

Мова — це вічність, слово — це пісня,

Вона наповнює кожному сенсом.

У словах поезії світло правди,

Де кожен рядок — це мій пульс, мій всесвіт.

Крик душі на папері звучить,

Слово — це зброя, мій захист, мій стяг.

Лише в мові я справжня, я щаслива,

Моя мова — витончене мистецтво в часі.

Вербицька Марина

Зоряне нічне небо — мова,

В кожній зірці — спогад, що воля.

Слово жива, і в нім — насіння,

Розквітне любов’ю, не вір у зневіру.

Пройти крізь труднощі разом з мовою,

У сердечному ритмі творитися знову.

Слово — це міст, що нас єднє,

На травневих партах лунає вітрець.

Гнатюк Руслан

О мово, моя мітна квітка,

В тобі згармонізовані стежки.

Слово нам шлях в’яже в серцях,

Ти — корінь, а ми — твої гілки.

Говорячи, ми робимо кроки,

Ти — наше коріння, наше тріумф.

Завжди з тобою, за будь-яких обставин,

Мова — це світ, в якому надійно.

Жуковська Тетяна

Вірші про мову, як спогад про мрії,

Вони нам дарують усмішки надії.

Слово живе, звучить у просторі,

Кожен звук — це розмова в етері.

Тримайся за мову, як за найвищий дар,

Вона в серці — і думка, і жар.

Слово, що веде в політ самостійно,

Слово в нас — вільне і надзвичайне.

Мельникова Оксана

Слова летять, як пташки у височині,

За ними вслід — душа, в радості, в сині.

Мова веде до глибин безмежжя,

Від двох до кількох мільйонів племен, скерування сінець.

Твоя мова, мов дитяча усмішка,

Вона твердить очам: "Ти — вільна, як птаха".

Поетичне возвеличення словес,

В неї — наша суть, у ній — наш захист.

Савченко Юрій

Наша мова — мелодія в серці,

Коли звучить, зникає тиша.

Слово — це потік, то вітер на плечі,

Це та світлина, що гріє на світанні.

Не бійся, розпалюй ноти свого,

Слово — це міць, це наша дорога.

В кожнім звучанні — захист закладений,

Слово — це зброя, з якою йдемо ми.