Ліна Костенко – Вірші про природу: Живописне слово про красу світу

Таран Олексій

На cонце грає листя,

Співає вітер знову,

В річках пливе небо чисте,

Нам даруючи любов.

Зелені луга кличуть,

Квіткові сни в туманах.

З кожним вдихом я чую

Природи серце — в обіймах.

Максимчук Анна

Туман підносить ранки,

Лілеї цвітуть на воді,

Промені геть свій ранній,

В обіймах весняної броди.

Кажани літають над річкою,

Бобри веселі біля будки,

Сонце грає з камінням,

В природі — невичерпна глибина.

Левченко Сергiй

Зорі в небесах розквітають,

Місяць шепоче: «Я тут!».

Захід палкий споглядає,

Вогняним палає брут.

Гори — гіганти, повік пишні,

Вершини у хмарах танцюють,

Тихо тераси дерев в’ються,

Розгадують вічність, рідні.

Кравченко Віра

Бо небо вартує усіх зірок,

Воно — омріяне диво!

Кажу тобі, чемно, без горя,

Природа — серце живого.

Дерева мріють, поспішно ростуть,

Вітер окутує листя,

Там, де цвітуть сади крізь сніг,

Голос природи — безсумнівно.

Петров Олександр

Я чую, як шелестить поле,

Там де трави, а там де пшениця.

Сонце малює своє золото,

Часом у тіні — мрійливе місто.

Летючі птахи — вальс в повітрі,

Викрешують вільний, бадьорий шлях.

Не розлучайтеся з щастям,

Природа — вічний, живий зв’язок.

Сидоренко Катерина

У горах, де мрії палають,

Там, де вітер в об’ємі гуде,

Джерела співають, наче в рамках,

Тишу обвиваючи водою слідів.

Зелень розгортає обійми,

Сонячний ранок — на диханні,

Природа, ти — спогад про світло,

Що дивиться в зворотньому диханні.

Чумак Дмитро

Пелюстки з ранку — ніжні,

Під дощами — радості цвіт.

В тиші лісу, де голоси рідні,

Переможе світ — в ясний бік.

Громада кудлатих хмар,

Гляньте, за ними світло горить!

Природа — вічності коло,

Де кожний ліхтарик дає жити.

Гончаренко Лариса

Поміж оксамитів трави,

Серед квітів, що мріють вільно,

Біжить річка, за нею весна,

Вас вітає, зелена, щаслива.

Подивіться, як серце радіє,

Коли пташки співають в небі!

Природа — найкраща сопілка,

Яка ніжно обіймає й мріє.

Шевченко Олег

Мій світ роду, мій край — природа,

Ліси шумлять, а гори встають,

Джерела б’ють крізь громи,

Де кожен день мандрівником керує.

З тваринами в ритмі танцю,

Де радість не знає свого краю,

З кожним зворотом я відчуваю,

Природа у всьому — це шлях, що знаємо.

Дорошенко Ярина

Серед полів, де квіти цвітуть,

Під небом, де сонце вписує радість,

Там вечір мріє, а день грає,

В природі — спочинок в щасті.

Далеко лине пісня річки,

Лунає в серці — натхнення зовсім.

Ти, природа, моя вічна муза,

Даруєш мені своє дихання!