Надія Мовчан-Карпусь – Вірші про осінь: Золота пора у поетичних барвах

Грищенко Олена

Золота осінь грає вітром,

Листя падає, мов зірки,

Небо в полум’ї багряному,

Кожна грань — таємниця у сні.

В тиху пору шепоче ліс,

Спогади навіює в листі,

Наша надія, мов осінній радіс,

Вибухає в барвах, як казка в мечтах.

Петренко Іван

Зозулі кличуть у гаю,

Падає сонце, стихає світ,

Попіл трав, немов у глухому раю,

Заглядає у вічність — і мовчить.

Туман ніжно стелить покривало,

Виграє в ріці золотий лист,

Осінь грає, сили набирало —

В нашім серці ще не згасло шіст.

Сороненко Людмила

Сосна шепоче, мов давня казка,

Про дні, коли сонце не димить,

Гарячий подих, вся осінь в ній,

Золота пора — серця убиті.

Кожен крок — спогади в тріумфі,

Листопад знову в таємницях пише,

Серце б’ється в ритмі натхнення,

Осінь дарує — вогонь тихо дишить.

Коваленко Тарас

Шляхам, вкритим золотим покривалом,

Ідемо, як у вітри, в безмежжя,

Осінь співає, віддає нам світло,

В мить ця буде — лише однією.

У ғайчинами дихання природи,

Золото грає у кожнім кроці,

Зберемо разом усі ті сліди,

Бо осінь — наш рідний обрис — в об’єднанні.

Яременко Катерина

Листя, мов вогонь, палитиме в долині,

Сонце тягнеться гордо до простору,

Ця осінь — наш біль і надія в лінії,

Кожна пісня — то з глибини зору.

Вітри шепочуть старі мотиви,

Кожен звук перегукується з жовтим,

Золота пора — надія безсмертні,

В серці кольори, в душах — промінь.

Лисенко Роман

Осіння пора, як пахощі взору,

В зливі думок — теплі відображення,

В дотиках миті — магії торцювати,

Все, що в нас є, в їхньому об’єднанні.

Ми запалюємо низько літа пісні,

На вітрах, що уловлять наші мрії,

Золота пора, вічность в безмежжі,

Мрії ллються, немов надія в житті.

Олексенко Світлана

Сонце, що сіло, обгортає вітром,

Листя на землі — самотня краса,

В снігах заблуджусь, закружляю в письмах,

Где осінь — життя крутить в нови́х театрах.

Листопад нам пісні на губах,

Золото грає, червоний жар —

Спогади, як дужі повітря,

Летючі, як хмари, мабуть, в об’явках.

Степаненко Наталя

О, осінь золота — влита в спогади,

Кроки в листі чую, обирати світ,

Сонце, що ховається, знову у безодні,

Душа — це як зачинені двері, крик.

Вітер говорить, листячко співає,

Зберігає в пам’яті запахи зныки,

Пора, де надія завжди чекає,

Ці барви осені — як вдале відкриття.

Лукашенко Анастасія

Моє серце безмежне в осені жовтій,

В золоті днів витворюється добра,

Теплі спогади, як пір’я в світі,

Кожен момент — вікно у метафори.

У тиші тихенько звучать бажання,

Голоси природи обійматимуть нас,

Золота пора — це знову зваблення,

Смуток і радість, як сонце у клас.

Костенко Сергій

Серед тисячі днів, осіння вістка,

Золоте листя п’янить, заколисує,

Вдивляюсь у небо — безтямною нищою,

Осінь — це час для надій, що вийшли.

У серце вливається смуток травмований,

Листя палає, мов пожежа в душі,

Золота пора, що визволяє виходом,

В нашій думці — жива, тепла мрія.