Сучасні вірші про українську мову: Новітнє слово для відродження культури
Петренко Марія
У словах живе наша історія,
Мова — це пісня в серці народу.
Кожне нове слово — мов брила,
В них закладена сила та гордість.
З глибини віків — мову ми бережемо,
Відроджуємо спогади й мрії.
А що є культура, як не дихання,
У віршах, в казках, у нових обріях?
Іваненко Олексій
Новітнє слово веде у безмежжя,
В кожному звуці — унікальна мрія.
Розквітне ми — як весняні пелюстки,
Говоритимем те, що є у душі.
З кутка вікна до нового світу,
Пишуть поети з палкими серцями.
Слова, що звучать, як музика вітру,
Відроджують нас, вберігають без нами.
Бондаренко Ольга
Мова — це віхи буття народу,
Відтворює миті, радощі, сльози.
Слово нове — як світанковий мед,
Сидимо разом, виносимо сльози.
Відроджуємось, як весняні віти,
Кожен вірш — це повікоблагословення.
Мова жива, як струмок в лісі,
Несучи миті, до наших натхнень.
Гончаренко Дмитро
Поки живе слово — живе вітчизна,
Кожне нове — це частина судьби.
Слова, як зерна, у серці спливають,
В нас відродження — нові часи.
Купаюсь в ріці твоїх спогадів,
Говоримо в мову, мов в обіймах.
Сучасність так зрозуміло тривожить,
Але слово завжди — наше надбання.
Сидоренко Катерина
Українська мова — наш щит і меч,
Словами пишемо майбутнє нове.
В кожному слові — пульсація серця,
В них вшита любов та надія жива.
Коли золото мови розцвітає,
Забуті переклади повертають нас.
Це тервіяння, як вічний вогонь,
Воно — наша суть, наш предмет.
Дорошенко Артем
Там, де живе мова — там є свобода,
Словами шаманимо встиду ланцюги.
З новим словом розцвітає надія,
Воно приносить нам дужі крила.
Обіймаємо своїх предків дій,
Зберігаючи спадщину в серцях.
В кожному рядку величезна пам’ять,
Тангом слова — розкриваємось в кришталях.
