Сучасні вірші про Україну до сліз: Щире слово про біль і надію

Тарасенко Олексій

В країні, де село ланить,
Смерека витками рук.
Розкривається радість,
Між сліз — сумний мій шлях.

На полотні війни — жертви,
А в серці — надії млин.
Фіалки ніжно цвітуть,
Не зломлений наш спин.

Іванченко Марія

Ворота зачинені,
У вустах гіркота:
Коли ж настане радість,
Коли замовкне війна?

Але в нас є тепло —
Спогад про щасливі дні.
З лотоса надії
Ми виростимо мости.

Петровська Світлана

Межи крові та волі,
Між видноколів — біль.
Де батьківщина спала,
Серце в кривавій рясі.

Промінь віри скрізь ллється,
Хоч і темрява навкруг.
Ми встанемо з колін,
І знову будемо в круг.

Гнатюк Дмитро

Палають у вогні
Степи та долини.
Лунає лемент у серцях —
Славетної України.

Але з небес, як зорі,
Надія б’є ключем.
Ми рідних не забудем —
У нас серце, як меч.

Стеценко Олена

Крізь призми словес вірші,
Кожне слово — з крові.
Природа взяла в полон,
Але надія в слові.

Розквітне знову весна,
Зламавши ланцюги.
Кожна сльоза за тебе,
Моя, рідна земля!

Мельник Артем

Забуті трави вітрів,
Та звуки — як з оркестру.
Багато тут, де утіка
Поет зі словом в руках.

Спогади стукають в серце,
Яка ж бо болюча порога!
Але відчаю в нас нема,
Ми будемо вічно живі!

Чумак Ірина

Вогонь, який не згасне,
Несемо в душах людей.
З тривогою і болем
Молимо про мир у снах.

Крізь пітьму йдуть надії,
Обіймаючи світло дня.
Несемо ми, як палітра,
Своїм кольором — дні.

Коваленко Юрій

Мереживо з віршів,
На радість та на біль.
Вклоняємось героям,
Щоб пам’ять не зникла в тлі.

Ми будемо пам’ятати
Своїх, хто впав у бій.
В далекий шлях з надією —
Ми повернемось, як рій.

Бондаренко Ганна

Коли засвітить радість
У серці темряви τ,
Тоді разом ми будем —
Моя надія, мій стяг.

З сліз будуємо мости,
Спільно в серцях عشق.
На горі — воля, на дні —
Сили, щоб жити далі.

Запорожець Олег

Світанок, що над Країною,
В серцях запалює мрії.
Сльози — це крила,
Які здіймаються до неба.

В пам’яті жива історія,
Кожна кривава сльоза.
Наша надія — разом,
Ми встоїмо, як одна!