Сумні вірші про біль: Глибокі душевні переживання й пошук розради

Шевченко Тарас

У серці болі безкраї,
Крізь тінь спогадів і гіркоти,
Кровоточать думки, неначе рани,
Згасаючі мрії вже не втішать.

Я шукаю в безмежжі ніч,
Де тіні мого минулого танцюють,
А зірки, мов промінчики світла,
Насміхаються з моєї втрати.

Франко Іван

Біль слів у думках моїх,
Мов дощ, що падає на землю,
Я вимолюю у безмежжі,
Забуття, чи просто зневіру?

Сиджу на краю світу, в тиші,
Де голоси мовчать, як спогади,
Зову втерти сльози з обличчя,
Та вітер зносить мої крики.

Грінченко Борис

На грудях важка печаль,
Як камінь, що тисне й тисне,
Згубивши надію в безкрай,
Я блукаю у вічному злидні.

Серце у ланцюгах мовчить,
Скрізь тіні істин невидимі,
Я б міг кричати, та кого?
Усіх лише зрада й обмануть.

Коцюбинський Михайло

О, як увійде в двері біль,
Неначе тихо стукає у душу,
Відлуння минулого сидить.
Заплутані думки, як у місті.

В ріках суму сльози потечуть,
Погляд, що шукає надії,
А осінь скидає золоті листя,
Як пам’ять, що важка й безмежна.

Винниченко Володимир

Глибокі прірви моїх мрій,
Куди полинуть думки лихі,
Де світло забулося, як тінь,
У морі безнадій або крику.

Серце охоплене смутком,
Водоспади сльоз не замовкають,
Я рятуюсь у словах затишку,
А навколо лише страх і прощання.

Олесь Олександр

Вечірній дим згорілих дотиків,
Залишив аромат болю.
Я пливу в тиша невимовлених слів,
Сліди на снігу стираються з повітрям.

В серці відчуваю тріснуті струни,
Лунають ехо розлучення,
А у безвість ховається правда,
Що батьківщина стала далеким сном.

Тичина Павло

Час, як пил, у руках розсипався,
Сумні думки у вітрах блукають,
А ніч, мов безодня, всмоктує,
Забирає втрачену надію.

Я згадую мрії, як вогонь,
Що згасли ураганом звуків,
Залишилась тиша та глибина,
Душа шукає тепла в темряві.

Бойчук Ярослав

Коли голос мовчить, і серце гуде,
У тісноті думок я ховаюсь,
Там, де сльози перетворюються в дощ,
В eteryчному світі надії.

У відбитках болю, що оживе,
Тягнеться спогад за спогадом.
Я жду, коли нарешті повітає
Далека звістка про розраду.

Маланюк Євген

У мряці слів, мов у тумані,
Блукають спогади жорстокі.
Туга накриває, мов клобук,
Що закриває всі стежки до щастя.

А свічка в серці бореться з холодом,
На краю розуму полум’я біжить.
Я чую, як ніч охоплює сутінки,
Та сльози – мої супутники в мандрівці.

Сосюра Василь

Сонце заходить, мов спогад,
У тіні не зможу його знайти.
Пальці обпалені від холодних сліз,
Душа заплуталась в забутті.

Лише вітер, що шепче про втрати,
Забирає мої мрії в нікуди,
Я благаю небеса про спочинок,
Але в небі лиш тіні з любові.