Сумні вірші про кохання до сліз: Душевна лірика про втрату і надію
Ковальчук Олена
На вітрі шепоче твій голос,
В трубі холод відгомін стоїть.
Лише згадки залишились,
А між нами — прірва й слід.
Слово "любов" стало важким,
Танцює в серці, як тінь.
Зникли дні, мов у мріях,
Втрати знов усередині.
Куди ж ти пішов, моя зірко?
Чи загубився десь у снах?
Травень знову цвіте в тихо,
На душі лиш сльози та страх.
Громенко Сергій
Коли не чуєш, як серце,
Воно б’ється в ритмі печалей.
Заснувши в обіймах ти,
Я з іншої вже планети.
Стомлені думки про нас,
Де ж ти, заблукала свічко?
Небо плаче, та знову
Заборонено бачити мить.
Ехо забутих кохань,
Лише тінь у тиші звучить.
О, як важко любити,
Коли в серці — гіркота смерть.
Лисенко Марія
Теплий вітер шепоче знов,
Але ти не вернешся, знаю.
Ти — моя радість і біль,
У нічній самоті сумую.
Скрипка стогне у куточку,
Мелодія смутку луна.
Забуті мрії у повітрі,
Де ж ти, моє сонце, одна?
Ніжність зникла, як радість,
Моя душа вже не знає,
Як віднайти твій погляд,
Як без тебе мені жити.
Бондаренко Іван
Кожен радісний спогад —
Цвіт на сукні з весняних днів.
А тепер тільки пітьма,
В усьому світі — біль і тінь.
Ми з тобою — не зірки,
Які ведуть до нових шляхів.
Втрата, як бездонна яма,
Ведуть у морок старих гріхів.
Час лікує, як кажуть,
Але рани кровоточать знов.
Пам’ять твоя зриває гріх,
Без тебе я — як лист у сніг.
Мельник Олександра
Зажурена вечірня синь,
Твоїм іменем названа осінь.
Горішки стукають в долоні,
Серце знову страждає від тиші.
Дивлюсь в небо, шукаю зорі,
Але вони — лише в спогадах.
Де ж ти, мій натхненник,
У середині світлій, як страх?
Сонце сідає, тіні зростають,
Вечірній вітер кличе на дотик.
Текст на папері — це наш лист,
Який залишився довічно в серці.
Сидоренко Ярослав
У серці тиски і тінь,
Аромат любові п’яний.
З твоїх вуст — слів чарівність,
Тепер же лиш мряка — як рані.
Залишайся, о, зірочко,
Десь у спогадах далеких,
Ти часами приходиш,
Мов тінь на холодній землі.
Незрима невидима прірва,
Куди біжить моя печаль?
Втрачаю себе у ночі
І знов твій образ — вітрів крила.
Кравець Андрій
Мовчання кольору сірого,
В душі стає важким камінням.
Не розумію тіней,
Але пам’ятаю тепло твоє.
У снах блукаю, шукаю,
Але мрії — тдосі порожні,
Я визнаю, що кохання —
Це не просто грім у небі, а ґріхи.
Твій погляд — й досі у вогні,
Сердечно згадую, як згоріли.
Але час лікує, як завжди,
І надія — тепер, без жалі.
Остринська Катерина
Сльози та ніч — мої подруги,
Вони знають мене на зусиллях.
Сум and ache у серці болю,
Ти — перший мій і останній.
Непорозуміння — як стіна,
Відчуження в ритмі днів,
Але все ж я сподіваюсь,
Може, зустріну тебе знову у снах.
Крил тут безліч маленьких,
Але безкоштовних — як десь.
Ніч обняла без вороття,
Не треба мені цього сну більше.
Гончаренко Руслан
Спогади — як сльози стікають,
Ти залишив мені пустку.
Серце криком у пітьмі б’ється,
І досі пахнеш, любий мій.
Сумні мелодії звучать,
Заклик з минулого бентежить.
Твоя відсутність — це вічність,
Заслуга мого зникнення вчисту.
Ти, як зоря, що зникає,
А я — для тебе втікач.
Мій світ обірвався, як стріла,
Ти ж в серці — мій вірний страх.
Лозовий Святослав
Туманом заплутано вмирання,
Ти залишив, а я вдихаю.
Словами отих споминів
Твій образ вічно там, де я.
Самотність по ходу року
Мене веде в світ нічний.
Без тебе кожна маска радісна,
Тільки гірка правда в тиші лине.
Вітер мій друг, та глухий,
Не передасть твого усміху.
Але я вірю, завжди буду
Тебе шукати, зрештою.
