Тарас Шевченко – Вірші про мову: Заклик берегти рідне слово
Сидоренко Катерина
Любов до слова, як до рідного краю,
В нім кожен звук – це витвір світла,
Мова – наша пам’ять, наша доля,
Без неї душа повна пустоти, як без сталі.
Шевченко сказав, і в серці запалилося,
Як берегти слово, в огні й морі,
Пам’ятаймо, браття, свою історію,
Мова – це сила, це наша гордість.
Коваленко Степан
О, рідна мово, ця пісня безкрая,
Твої слова, як пелюстки весняні,
З тобою в серці, я не загину,
Ти – моя зброя в світі безправ’я.
Лови кожне слово, зберігай пісні,
І в глибинах серця неси їх далі,
Бо без тебе, мово, я – як птах без неба,
У пам’яті Тараса ти завжди вшануєш.
Лавренюк Олеся
У кожному слові – історія країни,
Там, де рідне зітхання, там – коріння,
Шевченко нас закликав, не загуби,
Бо мова, як річка, тече без упину.
Слова оберігайте, як звуки вітру,
Вороги не повмирають, якщо мовчиш,
Зникає пам’ять – це найбільше горе,
Тримаймо слово, бо в ньому – наше все.
Головко Віктор
Слово рідне, ти – моста між серцями,
Твоя мелодія вічна, як мрії,
Лише в рідній мові я знаю безпеку,
Кожен рядок – це шепіт часу в долі.
Тарас в сотнях рядків нам підказував сміливо,
Лиш в мові рідній ми будемо вільні,
Зберігайте слово, в ньому – наш дух,
Затребуйте, мовчіть, та не забувайте.
Мироненко Ірина
О, мово рідна, вдячністю сповнена,
Ти в ритмах серця, в піснях і в будь-якому
Звертанні до тебе – знову і знову,
Тарас вже вчив нас, що ти – то свято.
Забудьмо страхи, збережемо пам’ять,
В кожному слові, як у світі,
Наше коріння, як щит, зупиняє,
Берегти рідне – це наш святий обов’язок.
Федоренко Леонід
Шевченкова пісня звучить у серці,
Слово, як крила, дає нам політ,
Воно – як зірка, що світить у тіні,
Мова – це сила, це душі політ.
Бережіть глибину, не дайте згасити,
Слова – то скарби, трепетне певне,
Хай живе у серцях наш рідний мовний,
Як метелик в весні, що знову відродить.
Данилюк Алла
Не загубіть рідного слова,
Це невидима нитка між нами,
В кожній букві – дыхання предків,
Тарас навчив зберігати, не туманити.
Співайте пісні, плетіть їх у вітрі,
В мові, як в лісі, безмежній та таємній,
Що разом ми будем, не зважаючи на час,
В рідному слові живе наш маяк.
Крамаренко Юрій
Ми, внуки Шевченка, не забудемо мови,
Вона – наш щит, пісня і марево,
Тріщини у пам’яті заповнюємо словом,
Як в лункій тиші – мова вічно нова.
Як раніше, так і нині – нехай звучить,
У кожному серці хай квітне весна,
Берегіть, браття, мову рідну просто,
Вона – наша слава, наша перемога.
Яснополянська Марія
Рослинка, що в’ється – це мова народу,
Вона співає в птахів у кудлі,
Тарас нам заповів берегти безсмертно,
Кожен звук і літеру, що є в тілі.
Відкривайте серця, діліться поетами,
Там, де слово живе – там і сила плекати,
Бо мова – це віра, це трепет в кожній ноті,
Зберігайте рідне, воно наше все, брате!
