Вірші про Афганістан: Спогади про війну та героїчні долі
Кравченко Олександр
Вітри з гір несуть спомини,
Сліди солдатів, дим вогнів,
За кожним каменем — війна,
І душам нашим вість в траві.
Згоріла юність в пустелі,
Під зірками, де тінь меча,
Герої мали свої метелі,
Вони — у серцях, не в печах.
Гончаренко Марія
Пам’ятаєм біль і радість,
Собою сміло йшли в бій.
В Афганістані, в тумані,
Герої не зникнуть, повір.
Коли ми говоримо тихо,
На згадку душі серед зір,
Ті вітри віють у вишині,
Як спогад забутий, без сліз.
Шевченко Дмитро
Спогади малюють пісні,
Про землю, що стогне від бід,
Про молодість, втрачені снів,
В Афгані — це наш білий слід.
Десь в горах пахне гірчицею,
Пам’ять не вмерла у нас,
Героям туга стрічалася,
Серед вогню і змаг.
Лисенко Оксана
Ось і знову в спогаді —
Афган, в обіймах стужі,
Сумна радість, тихий сплеск:
Там наші душі, там наші мрії.
Лишились сліди, чвари,
А в серці палає вогонь,
Герої знову з нашими,
Доля їх — ненаситний сон.
Коваленко Ігор
Чекали ми, звіти ми писали,
В тім краю, де сало де піски,
Афганістан, серце кохали,
Згадок тих стежок — твоїм скам’ям.
Де кожен радісно марив,
Скорботна пісня звучить,
Серед смутку й благодаті,
Герої ніколи не зникнуть.
Сидоренко Elena
Від дзвонів часу лунає,
Афганські бої на землі.
Життя в пам’яті спалає,
Герої звисають у мрії.
Там в горах, де грозами грали,
У серцях їх печалі живуть,
Спогади — вітри не злякали,
Ми в них і своє світло знайшли.
Ткаченко Сергій
Відлуння війни у горах,
Схили, де біль оселився,
Спогади про юності простих,
В серцях, де докори зоставилися.
Герої, що страждали в боях,
Вони навіки в пам’яті нашій,
Згадуємо їхньою стежкою шлях,
У тиші їхній шлях непереможний.
Петрова Віра
Тиха вечірня зоря
Скресає у болю віки,
В Афганістані, де смерть блукає,
Важкий спогад, важкі перики.
Пам’ять про солдат відома,
Зрідка веселка, зрідка шлях,
Герої вічно в серцях,
Вони — запалює вогонь облишк.
Морозенко Владислав
Під небом сонця просвітленим,
Війна несла на плечах тягар,
Спогади, мов вітри покинуті,
В Афганістані у нас не згасав.
З війни герой — символ мужності,
Безсмертним духом до нас прийде,
У серцях наших пам’ять колишня,
Вони крізь час ідуть за веде.
Федоренко Тетяна
Спогади нахлинуть знову,
Афган — це рана наших снів,
Там страждали ми до коріння,
Герої надії і страху мрії.
Кожен шлях — це наша пісня,
Кожен бій — збережений крик,
В душах відлуння — відчуття,
Там, де звучать жертовний спокій.
