Вірші про Голокост: Скорбота та пам’ять про жахливу трагедію
Ковальчук Оксана
У темряві душі, як холодний вітра,
Спогади минають, та болю не згасять.
Кожен камінь шепоче, зітхає земля,
Скорбота безмежна, вічно з нами в серцях.
Криків у ночі, луна гірка,
Пропалені шляхи, сліди на снігу.
Пам’ять про ті дні, не заховаємо,
В непримиренній горі, небесна сльоза.
Сидоренко Андрій
Затиснені долоні, у темряві панує тиша,
Серед руїн старих, спочиває вічна рана.
Так багато сліз, так мало надії,
Де ж ти, справедливість, у цій історії дивній?
Скорбота, мов вітер, у спогадах линуть,
Голоси загиблих, в серцях наших живуть.
Пам’ятаймо, будь ласка, не зраджуймо забуття,
Історія покликала, даваймо їй відповідь, святу.
Левченко Ірина
У пам’яті тіні, — з дитинства слова,
Про жахливі дні, що вразили мільйони.
Нервують думки, серце знову болить,
У скорботі святій, хай знайдеться спокій.
Чи зможемо зловити той крик на вістрі?
Зберегти пам’ять, як вогник у зими.
Вічно бути чесними, правду пронести,
У кожній римі втілять ту світлу сльозу.
Тараненко Павло
Моя душа плаче в безмірному часі,
Коли згадую тіні, сховані в траві.
Вони не забуті, незрівнянні слова,
Про що розповідають мати, людям – це я.
Вірші пам’яті, тонкі, як павутина,
Вони тримають світ, в забуттю перетворять.
Скорбота через роки, не вимерти співає,
Забудь не можу, а прошу — бережи.
Гордієнко Тетяна
Пройшла війна страшна, як тінь по землі,
Там, де росли мрії, з’явились сльози.
Скорбота в серцях, не вгамувати,
Залишилась пам’ять, що вічно летить.
Білосніжні хрести на кладовищах болю,
Смерть застала світ, неначе в кольорі
Туманних спогадів, в нечестивім забутті,
Слід в історії, залишився у мені.
Шевченко Данило
Стоїть у світі тінь над руїнами,
Спогади минають, знову на часі.
Скорбота, мов пекло, глухо шепоче:
Кожен гіркий день – це вічний шматок.
Серце заплаче, згадаймо, будь ласка,
Слова загиблих, родини та матері.
Пам’ять, мов свічка, в темряві палає,
Визначаючи шлях, що веде до душі.
