Вірші про кохання українських письменників: Спадщина чуттєвої та щирої лірики
Шевченко Тарас
У тихих ночах під зірками,
Любов твоя — мов таємниця,
Шепоче вітер, ллє сльозами,
В сердечній пісні — нескінченність.
Твої очі — як безодня,
Що захоплює в себе вмить,
І кожен погляд, кожен звук
Мені дарує новий злет.
Франко Іван
Кохання — це світло сонця,
Що гріє душу у темряві,
Навчи мене тобою жити,
Закружи у любові знову.
Залишу сліди на піску,
Хай хвиля забере їх в море,
Візьми моє серце у вічність,
В обіймах твоїх — на завжди.
Лесі Українка
Люблю тебе, мов небо синє,
Мов радість ранку у вітрах,
У словах твоїх чути струни,
Звучать як пісні в серцях.
Теплом обгортає весна,
Нехай же наші дні — навіки,
У ніжності твоя вірність,
Моя поезія — твой берег.
Барвінок Ольга
Ти — мій навіки, як зірка,
Словами шукаю тебе,
У мріях кружить спіраль,
Куди веде моя судьба.
А без тебе — пустка й холод,
Лише сліди на снігу,
Кохання моє — вічна доля,
Ти в серці моїм — вічно.
Кобилянська Ольга
Моє кохання — це лад,
Це музика в мій ритм дихання,
В обіймах твоїх — безкрайній сад,
У свіжості весняного зітхання.
Ти — мій вогник у ночі,
Моя надія і мій страх,
З тобою я готова летіти,
В блакитні світи, без краю, без меж.
Сосюра Володимир
Я мушу написати вірш,
Щоб передати кожен порух,
Ту вогняну і тиху ніжність,
Яка дарує мені силу.
Кохання — політ у захват,
Відчуття у серці, як грім,
Творю своє щастя, кохання,
З тобою завжди мій ідеал.
Нечуй-Левицький Іван
На березі мрій наші злилися,
Ти — подих вітру, спокійна.
Закохані серця зазирнули
В глибини первісної тиші.
Мелодійно звучить берізка,
Слонюся до ніжного тону,
Лише ти — моя правда, надія,
Невід’ємна частина в весні.
Руданський Степан
Серця наші зв’язані ниткою,
Сплели мрії в прозорий світ,
Хай в небі з’являться зірочки,
Знов запросимо любов в дім.
Я п’ю твої очі, як воду,
Ти — моя надхнення, мой кілок,
З тобою, моя люба, я в спокої,
У тиші сильних почуттів.
Ященко Леся
На лінії вічності, в спогадах,
Розцвітає любов незабутня,
Вітер приносить мелодії,
Ти — моя мрія, моя згадка.
Слова, мов квіти, розцвітають,
Кожен звукік — ніжність твоя,
Кохання, мов річка, плине,
Берег обіймів завжди чека.
Боярко Григорій
Ти — полум’я вогню вночі,
Надія моя в темряві сліз,
З тобою зливаюсь у світлі,
Моя пісня — в цілу ніч.
Кохання безкрає, безсмертне,
Лише з тобою я щасливий,
Подзвони мені у сни знову,
В твоїх обіймах я живу!
