Вірші про Львів: Атмосферна лірика старовинного міста
Коваль Олена
Львове, місто серця мого,
Вуличками шепоче легенда,
Старі камені, мов своєрідне радіо,
Відлунням історій ведуть до дна.
Чарівна річка, глибока й тиха,
У твоїх водах відбиваються мрії,
Густа зелень парків та фонтанів,
Злітають думки, як вечірні вії.
Світанки, сонце грає на стінах,
Ліхтарі м’яко обіймають вулиці,
Тут кожен куток наповнений диханням,
Старовинне місто, що не старіється.
Петренко Андрій
Замкові мури під небом країни,
Словами відлунює древня слава,
Гордість і пам’ять у кожній квартирі,
Львів, ти – вічний, як небо і трава.
У брукованих шляхах звучить подих,
Шум кав’ярень, де мрії живуть,
Квитки у театр, звуки мелодій,
Спогади щасливі в повітрі крутить.
Твоєї архітектури слід убираю,
Кожен будинок – це болісний віхоть,
Ти для мене – усмішка, колиска,
Львів, ти блукаєш у пам’яті у снах.
Сидоренко Наталія
Небо над Львовом – немов обруч,
Хмари пливуть, мов мережка життя,
З останнього тролейбусу емоцій,
Я спостерігаю за твоїм світлом, ти!
Біля Оперного, де витвір немає,
Завитки музики резони звучать,
Недалеко Коперника, мов зітхання,
Твоя потаємна душа хоче співати.
Поетів лінія на Краківській свистить,
На кожному кроці – історії свято,
Львів, твої зірки у ночі іскряться,
З світлом на снігу снігопадом знайти.
Гнатенко Роман
Старе місто, наче протизабуття,
Атмосфера ніжна, немов смак квітів,
Фіги й клени на вулицях зграї,
Ти мій натхнення, ти – вітамін сонця.
Шум кроків по плитах, звуки сердець,
Кожен голос – поезія і ритм,
Все, що завмирає у спогадах, досвід,
День, в якому зустрілись ми з щастям.
Ліхтарі тягнуться у місячній тиші,
Ослеплені мрії, що сяють в собі,
Львове, в тобі відчуваю себе,
Невід’ємний досвід, мій другий обіт.
Орлик Вікторія
На плоші Ринок вранці з’являється,
Келихи кави сяють під звуки,
Львів, ти – як візерунок обрису,
Всі мрії сплітаються у танку.
Діти грають на сходах бруківки,
Голоси та сміх – це твоя суть.
Тут старовинна спадщина живе,
Кожен куточок – історія без меж.
Космічний вечір, знищуючи невіру,
Твій дух співає, швидко несеться,
Львове, ти для мене – магія дива,
І знову з тобою у світлі ми з’являємось.
Яремчук Максим
Темний дуб, ти, що поруч з церквою,
Вікові тайни в твоїх коренях,
Згаслі духовні спогади звиваються,
Львів, я чую, як б’ється твоє серце.
Твої вулиці – лабіринти мрій,
Сонечко освітлює твій сміх,
По одягнутому колу вечірній вітер,
Ти досі так живий у сентиментальних лірах.
Старі будинки общини моєї,
У них заховано багато тепла,
Львів, ти навчав нас любити,
Я знову повернусь, знову – у твої обійми.
