Вірші про мову: Самобутність народу і душа в кожному звуці
Коваленко Олександр
В мовах між звуків — пісня,
Серце народу, дух святий.
Слово, мов ключ, відчиняє
Таїни, що в нас живуть.
В кожній літері — вітри,
В кожному складі — гори,
В мові — розрізнення долі,
В жалюгах й радощах вулиць.
Громадський Ірина
О мово, ти — криниця,
Що дарує віру та дух.
З тобою ми всюди вільні —
Розповідь, що з нас лине.
Кожен звук — як стежка в лісі,
Що веде до рідних країв,
В ритмі серця, в світлі мрії
Моя душа у словах — жива.
Левченко Тарас
У словах — історія,
Скільки сліз, скільки слів!
Кожен звук — модуляція
Наших радощів і обурень.
Слухай, як у серці грає
Мелодія далеких літ,
В мові сила, в мові слава,
В ній жива душа — безсмертна.
Петрова Ольга
Коли співає мова,
То обіймає душі світ,
В ній простежується знову
Той шлях, що пронесли вітри.
Звук запам’ятовує дотик,
Слово сплетене з любов’ю,
В кожній фразі — половинка
Того, що зветься "я" і "ти".
Сидоренко Віктор
Розцвітає рідна мова
На устах у всіх дітей.
Скільки в ній стародавньої
Мудрості, що веде!
Кожен звук, як мачта,
Що здіймається у височінь.
Говори, говори, рідненька,
В твоїх словах — усіх сердець.
Дорошенко Катерина
Мова, наче кожна зірка,
В темряві світлом горить,
В ній закодовані таємниці
Нації — повстанців й митців.
Кожен звук, неначе крапля,
А в ній — океан почуттів,
Самобутність, вояки часу,
Вкладають в неї всі свої сни.
Самойленко Юрій
Я слухаю, як шепоче
Мова, що з глибин росте,
В кожному слові, вже й не точить,
Фольклор — це дух народу в ритмі.
Звук лунає — і радісно,
Мов колиска, що тремтить,
Мова — це є серце нації,
Вона є там, де я зростаю.
Вересенко Тетяна
Говорити в мові значить
Відкривати світ крізь свист,
В ній дотик, в ній щастя,
Відгомін предків, що живе.
Слово — це свято, розп’яття,
Слово — це життя в святах,
В унісон з природою,
Мова дихає, вона — бути.
Бондаренко Алексій
У мові втрачаються сліди,
Але в серці вони звучать.
З кожним звукозастоєм
Народжується новий світ.
В слові те, що вже давно
Ніколи не зникне з віку,
В мові самобутність укрита,
Душа народу в кожнім звуці.
Климчук Марина
Мови натхнення вечірнє,
Ваше слово — моє плаття.
Почуття, що змагаються в серці,
Вони пишуться тут, у рядках.
Звук, мов тихий пташиний спів,
Віки минають, та мова — є,
Вона закодована в унісон,
Наслутать, щоб жити — я ще.