Вірші про мову: Самобутність народу і душа в кожному звуці

Коваленко Олександр

В мовах між звуків — пісня,

Серце народу, дух святий.

Слово, мов ключ, відчиняє

Таїни, що в нас живуть.

В кожній літері — вітри,

В кожному складі — гори,

В мові — розрізнення долі,

В жалюгах й радощах вулиць.

Громадський Ірина

О мово, ти — криниця,

Що дарує віру та дух.

З тобою ми всюди вільні —

Розповідь, що з нас лине.

Кожен звук — як стежка в лісі,

Що веде до рідних країв,

В ритмі серця, в світлі мрії

Моя душа у словах — жива.

Левченко Тарас

У словах — історія,

Скільки сліз, скільки слів!

Кожен звук — модуляція

Наших радощів і обурень.

Слухай, як у серці грає

Мелодія далеких літ,

В мові сила, в мові слава,

В ній жива душа — безсмертна.

Петрова Ольга

Коли співає мова,

То обіймає душі світ,

В ній простежується знову

Той шлях, що пронесли вітри.

Звук запам’ятовує дотик,

Слово сплетене з любов’ю,

В кожній фразі — половинка

Того, що зветься "я" і "ти".

Сидоренко Віктор

Розцвітає рідна мова

На устах у всіх дітей.

Скільки в ній стародавньої

Мудрості, що веде!

Кожен звук, як мачта,

Що здіймається у височінь.

Говори, говори, рідненька,

В твоїх словах — усіх сердець.

Дорошенко Катерина

Мова, наче кожна зірка,

В темряві світлом горить,

В ній закодовані таємниці

Нації — повстанців й митців.

Кожен звук, неначе крапля,

А в ній — океан почуттів,

Самобутність, вояки часу,

Вкладають в неї всі свої сни.

Самойленко Юрій

Я слухаю, як шепоче

Мова, що з глибин росте,

В кожному слові, вже й не точить,

Фольклор — це дух народу в ритмі.

Звук лунає — і радісно,

Мов колиска, що тремтить,

Мова — це є серце нації,

Вона є там, де я зростаю.

Вересенко Тетяна

Говорити в мові значить

Відкривати світ крізь свист,

В ній дотик, в ній щастя,

Відгомін предків, що живе.

Слово — це свято, розп’яття,

Слово — це життя в святах,

В унісон з природою,

Мова дихає, вона — бути.

Бондаренко Алексій

У мові втрачаються сліди,

Але в серці вони звучать.

З кожним звукозастоєм

Народжується новий світ.

В слові те, що вже давно

Ніколи не зникне з віку,

В мові самобутність укрита,

Душа народу в кожнім звуці.

Климчук Марина

Мови натхнення вечірнє,

Ваше слово — моє плаття.

Почуття, що змагаються в серці,

Вони пишуться тут, у рядках.

Звук, мов тихий пташиний спів,

Віки минають, та мова — є,

Вона закодована в унісон,

Наслутать, щоб жити — я ще.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *