Вірші про Миколаїв: Місто корабелів у поетичних образах
Коваленко Олександр
У гавані тихій зранку,
Лягають тіні, як вітрила,
В Миколаєві — місце слави,
Де мрії з дерева зростила.
Кораблі, як птахи в небо,
Відправляються у путь,
Ті, що побачили небо,
І хвилі, що кличуть, ідуть.
Ткаченко Марина
Миколаїв, місто корабелів,
Тут плавники шепчуть про сни,
Про те, як знову вийдуть на хвилі
Старі, забуті часом мрії.
Торкнуться сердець лункі звуки,
Крики вітру, что ведуть,
В чарівну подорож на руку
Мрії, що океан стереже.
Лисенко Дмитро
На узбережжі старих палі,
Там, де хвилі розбиваються,
Кораблі змайстровані руками,
Вільні, мов мрії, здіймаються.
Скільки в історії легенд,
Скільки шляхів в один бік,
Там, де любов та відвага,
Корабелування — наш вік.
Гречко Олена
Промені сонця на хвилях грають,
В Миколаєві танець життя,
Копошаться в серці надії,
Знову запалюючи світа.
Місто, що росте на хвилі,
Кораблі — стражі морських ліній,
У порах— серця, ноти й вірші,
В повітрі — свіжість, намір, надія.
Бойко Андрій
У порту, де вітрило розкриває,
Панорама до неба впирається,
Миколаїв, де кораблі мріють,
І серця молоді відрадуються.
Далеко в море, в синь глибин,
Відправляються мрії на бій,
Кожен корабель — це новий дім,
Він тягне за собою душу, як мій.
Соловей Анастасія
Коли вечір тихо спадає,
І чуються вітрила шепти,
Миколаїв, де сина мрія
Летить далеко на крилах з брутти.
Тут, де сходяться хвилі і небо,
Серце знову від крові вистоює,
Кораблі, що завжди готові
Сміливо у простори пливти.
Руденко Сергій
На водах, де зорі зливаються,
І мрії на берег лягають,
Миколаїв у вечоровому вогні —
Тут серця відволікаються, співають.
Погляд у даль, де простір безкрайній,
Корабель у змаганні з часом,
Чи можеш забути ті вітрила,
Що мрії ведуть у краси?
Черниш Яна
Стоїть місто, як молода історія,
У кожному подиху — світло ваги,
Миколаїв, де повітря тепле,
В якому беруть душі вітрила в легкі.
Кораблі рідні, як вірні друзі,
З хвилями йдуть, з хвилями відходять,
Кожен — це подорож за межі,
Де тільки творчість, де тільки свободи.
Ковальчук Руслан
В розкриті обійми моря,
Відправляються печалі в мчанні,
Миколаїв — це пісня, що грає,
Торкнеться кожного у мрії.
Кораблі, собі в свої надії,
Вся вічність йде в сині води,
Славне місто, що пам’ять кріпить,
Вашими хвилями мрії йдуть туди.
Дьячков Денис
Крики чайок у небі лунають,
Як звуки молодих сердець,
Миколаїв, де юність спалахне,
Відпускаючи надій мистець.
Кораблі, немов радість і світло,
На вітрах відчують свободу,
Це місто, де мрії немає,
Пливе в трепеті — гордість народу.