Вірші про природу зарубіжних письменників: Чудова симфонія світових краєвидів

Шевченко Тарас

Лунав у полі вітер,

Калина в росах гнеться.

Над степом хмари пливуть,

Як думки, що крутяться.

Зелені дні поза горизонтами,

Сонце греє, весну вітає.

У симфонії простору

Душа моя закрається.

Коцюбинський Михайло

Сонячний розсвіт, повітря шепоче,

Краса світу мимоволі манить.

Очі п’ють барви, як вино з глечика,

У серці її вічність в білій лінії.

Вогкі ліси, забуті стежки,

Скривджене небо, що після дощу.

Життя, наче ріка, кудись несе,

Несамовите бажання, яке не замовчить.

Франко Іван

Лани зелені, вітрила лугів,

Куди не глянь — гармонії хвилі,

Венери слава в альбумі життя,

Скрипить земля, в забутті крилаті.

Там, де карпатські вершини тримають,

Де знівечені скелі по крові п’ють.

Серце природи, глибина людської снаги,

Вічна співзвучність, зобов’язання життя.

Грінченко Борис

Світло дня, що в струмках плине,

Мереживні тіні беріз в іржі.

У горах лунає ехо кохання,

В музиці хвиль, що літати вчать.

Природа співає, галасно і тихо,

Дерева шепочуть, чекають свій ряд.

Серце розцвітає, не знає спочинку,

В чарівній симфонії мить, що пройде.

Винниченко Володимир

Туман рано, в річці повільно,

Пробудження світу в нюансах ласкавих.

Куди не глянь, усе в чарах безмежності,

Молоко небес, що в обіймах низько.

Спогади лісу ведуть крізь хвилі,

Пальці трави оплітають колосся,

С природою в згоді, злагода хвилю,

Спів сердець у цій чудовій симфонії.

Олесь Олександр

Пройду в полях, де сонце хрещене,

Золото пшениці — мрія лунка.

Смуток мовчить, коли вітер крутить,

Душа співає в просторах безкрайніх.

Десь там, у горах висять зорі,

Місяць жартує, ховається в тіні.

О, світ природи, ти зветься любов’ю,

У кожній рисі синюю красу.

Сосюра Василь

Грають хвилі в обіймах пляжу,

Пісок стріляє, хоче зберегти.

Молоді сосни та повітря в серцях,

Родюча землі — свято простоти.

Там, де небо — ніжно-блакитне,

Високі співаки дарують весна.

Прошу, збережіть цю мить в пісні,

Де буде зливайний цар природи.

Надсоня Левко

По лузах квіти в обіймах дощу,

Пташки співають про безкрайні світи.

Тут кожен день, як нове утвердження,

Життя — це поема, що в вітрах не замре.

В небі літаки, як стріла в мрії,

Даючи простір для дива й натхнення.

Сниться мені симфонія весняного вітру,

У палкому серці весна не скаже «ні».

Стус Василь

Природа, як муза, дарує велику,

Серед зосередженої тиші зелених схилів.

Де клени зливаються з лункою рікою,

Час плете мелодію щирих мрій.

Небо сяє, вітер краде голос,

Як пісня землі, що знову кличе.

У симфонії сяйва — перекличка сердець,

Де природа — єдина, в вічності улюблена.