Вірші про розбите серце: Туга
Шевченко Тарас
Серце в тріщинах, мов старе вікно,
Де теплі спомини метаються в пітьму.
Туга не відпускає, мій душі ворог,
Сльози — мов дощ, що не зупинить вітер.
Була любов, тепер зола,
Ніжні обійми, що зникли в тиші.
Мрії розпались, мов радісний сон,
Залишилась тільки безмірна ностальгія.
Франко Іван
Розбите серце, бездорожні шляхи,
Туга стиснула, мов прокляття у снах.
Зрештою, хто сказав, що буде легко,
Коли zа спиною — легкі обіцянки?
Каскад спогадів — знову в коло,
Кожен наш спільний мить давно вже у морі.
Залишився лише сум у серці,
Звук твоїх слів — тихе відлуння.
Кобилянська Ольга
Зорі горять, а серце — в руїнах,
Де колись були мрії — тепер тіні.
Туга в руках — мов неживий предмет,
Я сповита в темряві, як у вікових плетенях.
Любов, мов спогад, гіркий та солодкий,
Промайнула швидко, неначе провідник.
А в грудях пустота, лиш ехо звуків,
І світло в окнах стало лише протилежним.
Симоненко Василь
Серце, розбите, виявило жорстокість,
Туга навколо, мов сірий туман.
Її сліди безкраїми просторами,
Залишають печаль у моїх очах.
Спогади грають мелодію смутку,
Все, що було, тепер — мов для чужих.
Твій голос у вітрі, як пісня без слів,
Туга і розбитість — ось наш новий лихо.
Багряний Андрій
В серці розпад — даруючи таку тишу,
Туга щодня — мов безмежна піщана пустеля.
Я спотикаюсь на мріях — вони вщент розбиті,
І твій слід ще досі тривожить душу.
Ніч пройшла, а з нею — спогад,
Що колись палив, та нині згорає.
Ті шляхи, ті зорі, що в серці жили,
Зникли у темряві, де туга одна.
Левицький Стефан
Крізь зоряні ночі, через печалей віки,
Розбите серце шепоче про неможливе.
Туга, як тінь, не полишає слідів,
Моє життя стало суцільним свіченням в тьмі.
Кожен звук нагадує про тебе,
Серце, мов вогонь, викочує вугілля.
Чи вдастся колись забути цю рану,
Чи залишишся ти, як завжди, в моїй пам’яті?
Дзюба Євген
Тихо палають спогади, як лампадки,
У сердечній прірві, де нема більше нас.
Розбите серце — мій сумний прибуток,
І туга, що плаче, в мелодіях клас.
Заслуги в любові зникли в хмарах,
Солодка обіцянка — згасла, немов спогад.
Тільки вітер гуде, запитуючи знову,
Чи правда, що ти щасливіша знову?
Ольжич Олесь
Із серця розбитого я потягнув той звук,
Туга вела мене до невідомого дна.
Прощай, мила, я не здамся в біді,
Поки спогад твоїй краси живе в мені ще.
Любов кривава, як сльоза на потилиці,
Ти прокладаєш шлях крізь темряву, сину.
Але у серці — пісня тяжка,
Туга в цій грі — наш гіркий знак.
Куліш Олександр
Туга стиснула моє серце, як вірьовка,
Вірш про розбите — стрілочка на просторах.
Краплі сліз крадуться, спостерігають у моїй скулі,
Твої простори закривають сльози, та вже на спини.
Такую солодкий сміх не зрадить мені,
Шептати мовчки все одно в полоні.
Тарас на вустах; тьма ллється по сірих стінах,
Лиш погляд твоєї — від бентежних днів.
Лупенко Ганна
Розбите серце, як кришталева чаша,
Сумні надії — о, скільки їх можу згадати?
Туга обплутала, як нежиття,
Всього не скажеш, та що — залишилось в димі.
Твої слова — тепер я глухий вітряк,
Вечірній пригніченість, світлом не зітран.
Серце б’ється тихо, але з кожним ударом,
Туга — це жахливий і повільний вираз.
