Вірші про сім’ю: Родинне тепло й затишок у кожному слові
Ковальчук Олексій
У золотих ніжках сонця,
Під дахом рідного дому,
Тепло любові, неначе мрія,
Відкриває серце моє тому.
Слово в слово, рука в руку,
Сплітають долі в кожну мить,
Сім’я — це та невидима шкура,
Що обіймає, не дає зникнуть.
Лисенко Марія
Коли за вікном сніжить,
Ми зберемося всі удвох,
У колі родини святкуєм,
Справжній спокій, справжній страх.
Посмішки, що світять у темряву,
Тепло сердець у колі друзів,
Тут, де зберігається пам’ять,
Сімейні таємниці, наші пісні.
Гончаренко Андрій
Тут, у селищі над річкою,
Живим словом стежка лягла,
Сім’я — це вірш із теплом,
Де кожне наділене натхненням.
Хліб на столі, музику має,
Дерево роду — це ми,
У затишку сплітаємо завтра,
В родиннім кулі, в вирі.
Степаненко Катерина
В радість розтануть будні,
Коли разом ми, не самотні,
З братами, сестрами в обіймах,
Родина — це наш оберіг.
Тихий вечір, сонце сідає,
Звучить сміх, як радість, як звук,
Як вогонь, що ніколи не гасне,
Тепло родини завжди на вуху.
Дорошенко Іван
Сімейна колекція картин,
Кожне мгновіння, грайливий розпряг,
Слова на вустах, мов свічка,
Дають світло в прохолоді днів.
Мабуть, щастя — це просто,
Коли в злагоді серце б’ється,
У родинній промені золото,
Від любові, що ніколи не зникне.
Чорнобай Анастасія
Коли в домі тепло й факультет,
Де всі ми разом, як одна сім’я,
Тут мрії крила, словом літуть,
Об’єднані малиною серця.
Переплетені долі, як вишивка,
Де кожна нитка — то дотик до душі,
Сімейне тепло в серцях палає,
Нам завжди є, куди повертатись.
Коваленко Олена
Серед рядків, як світочі,
Тепло батьківської руки,
Сім’я — це радості гість живий,
Що вічно щастям, не для сліз.
Скоро весна, квіти в полі,
Але взимку нас не розлучити,
Слово натхнене, затишне,
Подарує нам всісьому вити.
Ткаченко Станіслав
Біля пічки вишиваної,
Запашні пиріжки з чаю,
Сім’я — це те, що проростає,
Як українська мова з корінням.
Слова тепло несуть в серці,
Від звуків до тиші у ночі,
Родинний вік — це золото,
У пальцях мами, у батька плечі.
Халівська Галина
Серед стін, що пам’ятають,
Дитячий сміх, поки ще малий,
Сім’я — це скарб, що зберігає
Найсокровенніші миті, мов у кінофільм.
Обійми мами, покрита настою,
Слово, що гріє, в тиші ночі,
Сім’я — це серце, що б’ється в далі,
У кожному слові, у кожному дотику.
Станіславська Ольга
У хати запах печеної,
Де сміх і сльози, радість, спогади,
Сімейна казка, печеру ляльок,
В мовчанні знад собою дотику.
Кожна мить — то світло в серце,
Тепло любові, що не вщухне,
Сім’я — це птах, що пилотує,
У небесах, і в простих справах.
