Вірші про солдата: Мужність і честь у поетичному слові
Іваненко Петро
На грані з полум’ям, де страхи в снах,
Де постріл лунає, неначе вітри,
Солдат, не вагаючись, йде у бій,
Відвага в серці, з повадкою орла.
Захищаючи рідний свій край,
Він крокує у темряві ночей,
Забуває про радість, про сміх,
Лише честь, лише пам’ять зберігає.
Коваленко Марія
Де гори і ріки його обіймають,
Там солдат не знає, що ж таке страх.
У борні за свободу, за братів своїх,
Він неситий, він вірний, з нами знову в бій.
Сили знайдуться, коли треба боронити,
Серце б’ється, як барабан у вогні.
В колі священному, під небом блакитним,
Наш солдат – символ волі, віри і честі.
Ткаченко Олег
В полях, де звучить останній крик,
Де чорний дим піднімається в небо,
Солдат у шоломі, з сухарем у руці,
Він охороняє наш світ і наш дім.
Мужність горить в його очах,
Коли знову піднімуться з ґрунту,
Багатьох зі сліз, від фальшивих днів,
Він відгукнеться – як той, що жити звик.
Гончаренко Анна
Вітер з полів свище, мов пісня війни,
Солдат у тугу впав, але він знову встає.
Ветром здуває страхи, йде в бій за свій край,
За дітей, за родину, за землю свою, о так!
Честь його – у народі, в стрункій журбі,
Не депутат, не політик, а просто герой.
Він одягнений у смуток, у зранене єство,
Та у серці його запал – хай горить, хай горить!
Ярославенко Віталій
На лінії фронту, в зносі і бруді,
Наш солдат не знає, що таке відступ,
Владарює вірність, розум простий,
За спиною – родина, за ворогом – сильний рух.
Стоїть на варті, вистромлений у бій,
Мужністю серце полонить до дна,
Залізна твердь, що не знає плачу,
Владарює в очах, в його пам’яті – слава.
Лисенко Олена
Груді гудуть, і орли у небі,
Наш солдат, мов сталь, у тяжкій боротьбі.
Відвага його – це священний обов’язок,
Він водою обпаленої крові – слави рифм.
В серці блискавка, в руці – полум’я,
Герой з вогню зростає, непереможний предок.
Він б’ється за правду, за батьків і дітей,
Солдат із честю, з відвагою в очах.
Чередниченко Сергій
На лінії вогню, де знову грім,
Солдат бравий пам’ятає про свою гідність.
Коли життя знову веде у бій,
Він захищає, як лев, у приборканій злидні.
Навколо ріки, лунають постріли,
Він відстоює честь, як той, хто жив.
На боці рідної землі, в грудях – вогонь,
Солдат, що не знає поразок – завжди живий!
Остроградська Наталія
Солдат у рідній землі, в огні долі,
Вкритий порохом, але чистий, як серце.
Відвага його – це стяг у руках,
Він, мов символ, за правду, за народу шлях.
Вона мчить і вдень, і вночі,
Лілеї в долоні, біда в немилосерднім,
Смуток перетворюється в бій,
Але у пам’яті живе його гідність.
Федоренко Роман
Солдат з покірною силою, в тиші,
Серед пульсу життя, де спалах гіркий,
Він прокладає шлях, де дорожчий кожен,
Несучи в серці клятву про волю в бою.
Мужність – це не лише зовнішня правда,
Це військовий дух, що ніколи не губить.
Генерал в хаосі, а солдат – герой,
Вічно шануватимем його честь, як згода.
Мельник Олексій
Під небом загрозливим, у самій безодні,
Солдат іде вперед, у робочому шоломі.
Там, де крики лунають, і з човен повзуть,
Свою віру в рідну землю він не залишить.
Лише мужність та честь ведуть його далі,
Кожен крок – це клятва, до кінця боротьби.
Сторонні небезпеки у стиснутій руці,
Тож нехай живе в серцях цей безсмертний герой!
