Вірші про Україну до сліз: Пристрасне слово про біль і гордість

Сковорода Григорій

На батьківщині світає,
Сонце в очах запалало.
Але в руках — біль гіркий,
Серце жорстко закрилося.

Терновий шлях, злочинність стогне,
Ветеран війн, що зник з села.
Гордість земляків зашугана,
Впала у вічний нечортавий капкан.

Тичина Павло

Крізь сльози ми бачимо зорі,
Коли знов стукає біль в серцях.
Герої не вмирають, хоч і стають
Тінню з болю, що йде в поті.

Поезією мандруємо разом,
Словами як мечами, ревно зберігаємо.
Гордість — в наших поколіннях,
В глибинах душ — наш незнищенний крик.

Костенко Ліна

Земля рідна, о, скільки в тобі
Сльозами вималювано печалей.
А в кожній сльозі закодовано
Душі пісню, патріотичний гімн.

Вклонюся тобі, мій рідний краю,
Ти в серці моїм, у якому світло.
Пристрасне слово не доживе,
Але в нашій любові — вся Україні слава!

Симоненко Василь

Вражає вечір, сірість туману,
Пам’ять стогне, мов колючка з полів.
Та у серцях зберемось разом,
Не зважаючи на поріг безсилля.

Вічно з тобою, Україно моя,
Візьми з собою мій біль і радість.
Ми знову піднімемо голову,
Досить нам плакати за тими, хто пішов.

Малишко Андрій

Серце, вчись крикнути про гордість,
Болю, що оселився у венах.
Ти — мій край, хоч би що, за тобою!
Твої сльози, як ріки, нас ведуть.

Ти, Україно, прийми в обійми,
Гарячі слова, що зі мною йдуть.
Скільки розлук на твоїх просторах,
Так і будемо разом — разом у снах!

Остромисло Наталія

На рідній землі кольори бідні,
Але з ними живе в нас надія.
Слова ллються, як сльози річками,
Із очей помирають жалісто.

Подиву гідна — доля моя,
Ось пробиваюсь крізь тернистий шлях.
Там, де гучно лунає ненависть,
У серцях гордість запалює вогонь.

Коваленко Євген

О, пам’ять, зберігай колискову
Про страждання, що в нас невсипущі.
Крокуючи в темряві, знаємо,
В нашій крові вогонь, не згасимий натхненням.

Під небом, сповненим болю,
Наша Україна стоїть, гордая.
Слово — це зброя, що не піддасться
Лише разом здолати неприязнь зможемо.

Гончар Анастасія

Течуть сльози, мов ріки лугові,
Коли згадаєм про завтра без болю.
Та із серця проростає гордість,
З однієї єдності безмежні струни.

Де минуле, там і наше життя,
Боротьба за свободу в душах пульсує.
Зробимо в їхньому слої наші слова —
Вірші про Україну до сліз навколишнього здаються.

Шевченко Тарас

В рідній стороні кругом могили,
О, боже, полеглих воїнів сльози.
Слово про гордість і сліз безкінечність,
Яке в серці навіки тріумфує.

Щоб не забути, хай в нім поєд534ння
Дотик вітру, що посилає спогади.
Це — ніжний струс, що летить над землею
І в наших малюнках вже відбиває наш юний шлях.

Куликівська Олена

Сердечно, Земле моя, страждальнице,
Твоя краса десь у непробивній твердості.
Де річки плачуть, там наша гордість,
Сальній Слово розсипаємо, мов зерно.

Здороваєш болі, та знаємо,
В нас, Україні, завжди буде надія.
В сльозах вималюємо свою істину,
А сльози — це наче відвага протилежності.