Вірші про життя до сліз: Щирі емоції та душевні переживання

Шевченко Тарас

На березі життя, серед хвиль,

Де стежки мого серця звучать,

Там сльози—моїм почуттям звіль,

І сміх, що важкі камені змиває.

У долонях весна, і пісні,

Адже юність, як вітер, минає.

Той біль, що ховає в душі,

Розквітне знову, не зникає.

Франко Іван

Життя, як ріка, безкрая й глибока,

Складає мости з мрій і з сліз;

У миті яскравій, у подиху стуки

Моє серце молиться, хліба й віри кіз.

О, кохання! Твої зелені лози

В’ються біля душі, просячи тепла;

І біль того, що завжди непомірно,

Залишається, мов пісня, жива.

Левицький Василь

В житті цьому повному драми,

Серед радості й гіркого краю,

Я плачу, та сльози — не тами,

А слово, що душу мою розуміє, мов пісня.

Болючі спогади, закуті віршем,

Стежки спогадів — поки ще не забуто;

Прийми ж мої сльози, зрозумій, чому

Я в темряві шукатиму світло.

Гребінка Євген

В тіні глибоких дум і роздумів

Блукає душа, від світла втікає;

Сльози — не лише води з мук,

А сліди того, що серце вмирає.

Летючі мрії вітром зриває,

Яка ж це зрада — втратити вкрай.

Кожна нота, кожна тінь блукає,

А я в унісон з печаллю живу.

Остафійчук Марія

У зимі важких мрій, що не злетіли,

Сльози й радість — яскраві сліди.

Моє серце, немов пташка на вітрі,

То злітає, то падає в води сліз.

Слухай, світ, розповім про страждання,

Про радість, що світом проходить,

Я впущу своє серце в полон смутку,

І в муках знайду я нове начало.

Степаненко Олег

У глибоких тріщинах життя,

Де спогади ховають сліди,

Я доживаю до сліз безсмертних,

Та сильніший за біль, якщо з тобою.

Відкритий світ — вогнище мрії,

Ти — моя надія, з силою злісною.

У кожному пориві, у кожному стражданні,

Я вишитий твоїм золотим світлом.