Вірші про життя: Кольори буденності й філософія існування
Коваленко Олександр
В повітрі свіжість ранкового світанку,
Тихенько крадеться новий день,
Золотисте світло грає на ланцюжку,
Обіцяючи надії день.
Сни радісні, мов птахи,
Злітають високо в небі,
Життя — мозаїка з кольорів,
В кожній частині — таїни й стіни.
Листя шепоче про мрії,
Про те, що має статися,
Село у росах, як у казці,
Слуга життю — крок за кроком намагається.
Грищенко Тетяна
Кольори буденності, емоції в кожному дні,
Шум життя, як ріка, стрибки зі складним благословенням,
Рутинні справи, позначені іскрами,
У простоті твориться філософія існування.
Захід сонця обіймає землю,
Небо вогненне, рожеве, безмежне,
Підходь до себе, запитай у серця,
Чи те, що ти живеш, — справді те, що треба.
У смутку немає провини,
Кожен момент — унікальна спогадка,
Змішуються фарби, як в палітрі маляра,
Тож живи так, як хоче твоє серце.
Соловйов Андрій
Сірі хмари над містом, з них йдуть дощі,
У них оточує долька дим;
Але радість в зупинках на перехресті,
Нагадує — все починається з нуля.
В кожній посмішці живе світло,
В кожному слові — відбиток душі,
Нехай щастя буде неосяжним,
Та ваше серце знає, як летіти.
Промінь світла пробивається крізь тріщини,
Відзначаючи життя в усій його красі,
Незважаючи на шипи буденності,
Кольори — це лише суть, яка в тобі.
Левченко Наталя
Тиша ранку, в ній шепіт душі,
Краса на межі невидимих днів,
Мрійлива мелодія вітру,
Заводить знову в галереї забуття.
Життя — це поступове малювання,
Приховані сльози стають дощами,
Восени, як золото й рудий,
Залишають стежки в пам’яті дні.
Смикаючи пензлем по серцю,
Творить кожен себе й осінь,
Закрий очі, слухай, відчувай,
В кольорах буденності влився всесвіт.
Подолич Лариса
На полях зелених співають птахи,
Кольори літа поринають у суть,
А запитання «чому?» гукає в серці,
І філософія забирає у мандри.
Кожен короткий момент — маленька літера,
Великий текст нашого життя,
Де на сміх і сльозу, на радість і біль,
Сплітаються кольори, серед яких живемо.
Листя падає, життя летить,
Здається, все марно, але натомість,
Згадуючи заплановані пориви,
Світ сповнений глибини та затишку безмежного.
Степаненко Ігор
Трави гнуться, ніби хочуть шептати,
Опалий лист кричить про спогади,
Сприйняття — в кожному дні,
Ми — прочитання своєї долі.
Перекручені дороги плутають надії,
Але в світлі Лука виходить з тіні,
Різнокольоровість буденності веде,
У філософію, що ховає суть нас.
В написи часу оточує нас все,
Звучить нестерпно — але важливо жити,
Нехай кожен підсумок буде іншим,
Світло залишається в кожному дні.
Бондаренко Оксана
Від звуку крапель серце жадає,
Війна кольорів — це наша життя,
Кожен відчай, кожна радість —
Речі, що малюють в нашій душі свято.
Душа в ритмі вулиці крокує,
Водограї життя з радісних думок,
На горизонті з’являється можливість,
Філософія з кольорів обіймає.
Кожен момент важливий, справжній,
З людей складається ота мозаїка,
І разом сплітаємо коло буття,
Де кольори плетуть ознаки щастя.
Ясенева Олена
У вулицях міст, де струмиться життя,
Продовжує мріяти та йти вперед,
Сумні та веселі промені поєднують,
Кольори звучать, кидають вітри днів.
Що таке буття? Питання, що не минає,
Танець усмішок загупає всередині,
Філософія висока, з вітром в обіймах,
Збирає враження до безмежності зосередженої.
В простоті глибина — поза метушнею,
Звичайно, день — основа нашого шляху,
Звуки щастя, сльози й страждання
Змішалися в кольорах цього життя.
Зозуля Марина
Ранок приносить сніг, на чиїй завіді
Нас веде під серце світанок,
Життя — це калейдоскоп, де кольори
Кажуть про сміх, сльози, тривоги.
Стомлені мрії танцюють на вітрах,
Суха земля теж пам’ятає веселий пояс,
З цих моментів, кольорових і реальних,
Створюється філософія того, хто є.
Завтра прийде із новим запитанням,
Сонце обійме, гріє, чекає,
Життя, як картина, відкривається,
Кольори допомагають нам дихати.
