Вірші Стуса про кохання: Зворушлива лірика серця
Стус Василь
Зелене поле вітром грає,
Ти йдеш на зріз, невидима у відстані,
І в кожнім погляді, кожнім слові,
Я чую серце, з радістю віддане.
Твоя усмішка — промінь сонця,
У ній — тепла весна і мила нежність,
Кохання, як вітер, що не зупиняється,
Заповнює мій світ безмежною вірністю.
Лисенко Олена
Кохання — це скрипка, що звучить,
Тонка мелодія, що серце визначає,
Кожна нота — це подих, це спогад,
У кожному погляді — здійснене бажання.
В твоїх очах я бачу безмежність,
Там зірки танцюють на струнах думок,
Сплітаючи слова в вірші кохання,
Невичерпну міць, що палить вогонь.
Гордієнко Тарас
У тумані ранніх ранків,
Твій дотик тримає в цій льодяній порі,
Так ніжно — мов у саду вишневім,
Наші кроки, що слід у сльозах.
Твоя любов, як весняний дощ,
Усім моїм вітрам дає силу зростати,
В кожнім мимолітнім погляді
Я знайду своє «ми» в зірках.
Сидоренко Марія
Любов твоя — як серпанок свята,
Що тане десь у глухих снах,
Там, де зливаєтесь в одне,
Ми разом мріємо під небесами.
Усмішка твоя — радість світанку,
Твої слова — як ніжний ковток,
Ти — мій баштан радості і тіні,
Прихисток для серця, де кохання говорить.
Дорошенко Іван
Вечір tintuється в просторах,
Твій образ поглине світлу даль,
Відомо, що кожна краплина –
Це серце, що стукає в ночі.
Струни душі натягнуто на повну,
Твоя любов — як ланцюг без краю,
Я в цю мить, як у велетенську глибину,
Загублюсь у твоїй безмежній ласці.
Коваленко Анастасія
Серце моє, як спечене злато,
В темряві вишукано сяє,
Ти, неначе зоря, що падає з неба,
Принесла кохання, що душу збуджує.
Розквітає в ритмі нашої ніжності,
Словами пестить, мов вітру дугами,
Кожен подих — це зовсім інша пісня,
І ми танцюємо в обіймах мрії.
Федоров Олег
Для тебе, любов мою, я пишу,
У кожнім рядку виникає тепло,
Невимовна мука в твоїй відсутності,
Лише зорі чатують у тиші над нами.
Натхнення твоє — мов пустельний вітер,
Спалює все на своєму шляху,
Але в чомусь глибшому, в серці,
Наша історія продовжує жити в мріях.
Левченко Світлана
Коли пройде тінь, що тримає нас,
Я вчитуся в твої безмежні очі,
Там знайду іскру, що не зникне,
Твоє серце — мій зовсім рідний дім.
Кохання, немов прохолодний вітер,
Несеться до нас з безкраїх дали,
І в кожному дотикові —
Я чую, що ми — одне, навіки.
Руденко Петро
А коли лине моя пісня крізь сутінь,
Ти — моє світло, мій незнайомий горизонт,
У твоїх руках я навчуся літати,
Слухаючи серця стукіт під покровом.
Ніжність твоя — як Вічність у зірках,
Де ми десь зустрінемось во безмежжі,
Кохання наше — це дар у тумані,
Де двоє, які люблять, зберігають сон.
Лук’янова Ганна
Кохання — це поезія без слів,
Це ритм повітря, в якому танцюємо,
У твоїх обіймах — я віднайду мир,
І в цій подорожі ми завжди втомлюємось.
Ти — мій надійний компас на шляху,
У мрійливих аркушах надії,
Нехай на серцях цвіте любов,
Яка пронесе нас крізь життя вогні.
