Вірші в пам’ять про маму (українською): Туга та вдячність у рідній мові
Коваленко Олександр
Ти залишила світ, як зірка в небі,
Та у серці моєму живеш невтомно,
Твій голос — луна, вітром сплітає,
Життя моє, світло, у снах — безтурботно.
Дитячі спогади, як пісня крилата,
Твій сміх — то обійми, твої руки — божа ласка,
У кожнім листі, у кожній розмові
Я вдячний за дні, що були, й не зникли.
Шевченко Марія
Ты – мій захист, мій дім і щастя,
Лиш пам’ять про тебе в глибині душі.
Твій погляд, мов зірка, в сутінках світить,
В цій вірі я живу, що твоя любов — вічна.
Туга полонить, а в пам’яті — радість,
Нехай не забуде ця мить, ця казка.
Я дякую долі за все те, що дала,
Твоя доброта — в серці залишилась навіки.
Іваненко Тарас
У сутінках вечірніх я знову мандрую,
Як тінь твоєї усмішки, мамо, завжди.
Твоя ніжність вітрами в полях роздолистих,
З тобою, моя рідна, всьому я навчуся.
Згадую, як маленький ріс у твоїх обіймах,
Тепло колисок і пісень тихих слів.
Ти стала моєю світлицею з любов’ю,
У серці вогонь твоїй пам’яті — живий.
Поліщук Олена
Дерева розквітають, ніби ти поряд,
Твій дотик добрий – вічне прокляття.
Кожна сльоза — це спогад живий,
З тобою я знову, в полях, наче птах.
Я дякую небу, що ти мій ангел,
Твоя мудрість у мені, як безсмертна пісня.
Ділюсь зо світом усім, про що ти мріяла,
А в серці — любов, що ніколи не згасне.
Гнатюк Світлана
Мамо, ти — моя мрія, што загубилась,
В повітрі твоє тепло, в кожному кроці.
Я дякую за ласку, яку мені,
Доню, щодня вчила ти — жити з вірою.
Твоя пам’ять — квітка, що цвітуть,
З небес на мене тихо, мов небо, падає.
У кожній пісні, у кожній молитві,
Вдячна я, мамо, за твою многогранність.
Чернишенко Андрій
Таємниці життя лежать у тобі,
Забуду, чи не забуду? Важко без слів.
Згадую, як притискався, шукаючи дива,
Твоя віра — моя незламна сила.
Серце моє сповнене туги й любові,
В пам’яті ти, рідна, з доброти прибрала.
Дні вкриваються снігами, та ні,
Пам’ять про тебе — моїм серцю цвітіння.